Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Уривок цієї розмови ми навели саме для того, щоб читачу був зрозумілим подальший перебіг подій, які принесли здивування і радість нашим трьом друзям.
Пообідній відпочинок Равеша був простим і зрозумілим для кожного гнома: люльку в зуби і під дерево. Тут його і відшукав Брон.
— Як відпочивається, великому рибалці? — голос боцмана примусив Равеша відкрити очі, вийняти з рота люльку й змінити положення тіла з горизонтального на сидяче. — А де ж твої друзі?
— Онде, у бухті плескаються. Покликати?
— Та ні! Хай собі розважаються. А як обсохнуть, зайдіть всі троє до капітана.
— Хіба ми щось завинили? — здивувався Рав.
— Та ні! Просто капітан має дещо вам сказати.
Брон неспішно побрів до будиночків, а Равеш одразу побіг за друзями. За кілька хвилин вони вже поспішали до будинку капітана.
Драгай сидів у розкішному кріслі за великим столом.
— Сідайте, друзі! Одразу скажу, навіщо я вас покликав. Ви ж не просто хотіли податися в море, вірно? Мені пригадується, ви саме сюди, на Асарх, мріяли потрапити? Човнів у нас тепер лишилося мало, всіх залучити до роботи я все одно не зможу, тому якщо ви не змінили намірів, думаю кращої нагоди вирушити у мандри по Асарху у вас ніколи не буде. Можете одразу отримати розрахунок — і ви вільні. Ми ще пробудемо тут кілька днів, а потім вийдемо в море. Через деякий час повернемося за продуктами і далі будемо так само неподалік рибалити, доки не наповнимо трюмів. Тоді йдемо на Граамель, а там будемо готуватися до нового рейсу. На випадок, якщо у вас не все складеться як слід чи просто виникне яка потреба — приходьте сюди, до селища, і живіть до нашого приїзду.
— Спасибі, капітане! — відповів за всіх Ламеніль. — Якщо ви не проти, ми і справді одразу вирушимо. Тільки який там з вас розрахунок? Це ми скоріше винні вам за проїзд!
— А це вже моя справа! Навчалися ви добре і працювали відмінно. І якщо раптом колись виникне у вас така потреба чи бажання, я охоче візьму вас на черговий рейс. А тепер — ось ваші гроші, і — щасливої дороги! Хай збудуться ваші бажання. Завжди буду радий зустрітися з вами.
Подякувавши капітанові, ошелешені таким несподіваним поворотом справи, друзі пішли збиратися в дорогу. Цю ніч вони провели ще у селищі, а ранком, попрощавшись з новими товаришами, вийшли на стежину, що повела їх уздовж берега річки до гірських кряжів.
Першу зупинку вони зробили кілометрів за п’ять від селища, на березі невеличкого озерця. Тут вже річкова долина зробилася просто вузькою ущелиною, з обох боків якої здіймалися прямовисні скелі. Ламеніль уважно вивчав мапу, що колись дав їм старий гном на далекому притоці ріки Фіслор, біля гір Алрал. Маарі кип’ятила чай та робила бутерброди із м’ясом крааші, яке їх умовили взяти на дорогу. Гном, тим часом, просто дивився на озеро та вершечки гір, що віддзеркалювались у його синюватих, кришталево чистих водах.
— А знаєте, друзі, на нашій мапі позначене це саме місце, де ми зараз сидимо! — озвався Лам. — Дивіться самі, все співпадає! А ось і селище Драгая. Тоді ми не могли зрозуміти, що це за позначки!
— Бреши, та не забріхуйся! — озвався Рав. — Випадково такого статися просто не може!
— А хто каже, що це випадково? На мою думку, відтоді, як ми у тому селищі слухали балачки старого рибалки… Здається, його звали Врем? Відтоді у нас все аж занадто вдало складається! Таке враження, що нас за руку ведуть! Ми вже колись про це розмовляли, пам’ятаєте?
— Ой, хлопчики! Та ви що? Невже ми з вами і справді комусь потрібні? — скрикнула Маарі.
— Нічого ми такого не думаємо! — відповів ельф. — Тільки щось тут не те! Ми з Равом майже весь Лон пройшли — ніяких тобі особливих пригод! А тут як пішло…
Тепер усі втрьох почали старанно роздивлятися отриману ще півроку тому мапу. Справді, помічене було саме це місце. Омріяна стежина мала починатися одразу за озером, на якому вони спочивали.
Нашвидкуруч випивши чаю, вони зібрали рюкзаки й вирушили в дорогу. Все було так, як на мапі. Вузенька, непримітна ущелина, прихована густою зеленню дерев, круто піднімалася вгору. Сумнівам більше не було місця. Перед ними — прохід углиб Асарху. Друзі рвалися вперед, але гори є гори, і ночувати їм довелося зовсім не так далеко від селища, як вони собі мріяли. Піднявшись на невеличку скелю, де вони могли захиститись від вітру, друзі змогли виразно розгледіти вогні в будинках та на кораблі. Там повним ходом ішли ремонтні роботи.