Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
— Так, — відповів клерк. — Вони чекають уже добрих півгодини.
— Дуже добре! Хай вони зайдуть!
За якусь хвилину до кабінету повіреного вступило двоє чоловіків чудернацької зовнішності. Дивлячись, як вони заходять до кімнати один за одним, у зім'ятих капелюхах, довжелезних плащах, що спадали додолу у формі дзвону, можна було подумати, що це появилися жебраки з Двору чудес чи блазні, які збираються виступити з номером на сцені кабаре.
Молода жінка підвела на них очі й рвучко підхопилась.
— Хто це такі?
Ме Тірело представив їх:
— Це два приватні детективи, добродії Налорнь і Перузен, яким я довірив делікатну місію стежити за вашим чоловіком.
Без сумніву, імена цих двох людей нічого не говорили жінці, бо на своє щастя вона вперше мала справу з детективами, тому й імена Налорня та Перузена нічим її не вразили й не здивували.
Проте дехто знав їх дуже добре!
Налорнь, у минулому священик, і Перузен, колишній нотар, уже давно займалися своїм дивним ремеслом і завдяки цьому зазнали чимало різних пригод. Вони зав'язали стосунки не тільки з такими особами, як Жюв і Фандор, а й з самим Фантомасом, відомим Генієм злочину, жахливим Королем убивств.
Проте зв'язки з впливовими людьми не принесли їм особливої користі.
Хоча вже кілька років вони вважалися знаменитостями і їх цінували, але їхнє матеріальне становище не поліпшилось, і під старість вони були такі ж бідні, як і замолоду.
Звичайно, вони працювали на поліцію, постачаючи потрібну їй інформацію, тож їм було за що жити, та й годі.
Вони бралися за всілякі справи; завжди були готові робити сумнівні послуги, виконували делікатні завдання і через це не раз попадали в халепу, і все це за сяку-таку винагороду.
Їм і доручив Ме Тірело зібрати свідчення про походеньки чоловіка клієнтки. Тепер вони стояли із задоволеним виглядом у кабінеті повіреного й чекали, коли їх почнуть розпитувати.
— Особа, за якою ми вам доручили стежити, підтримує зв'язок з коханкою, еге ж?
— Ми зібрали, вельмишановний метре, найочевидніші докази… — розпочав урочистим тоном Налорнь.
— Докази, — перебив його Перузен, — так само безперечні, як і сліди від кийка, коли ним луснути нижче спини…
Ме Тірело підскочив.
— Будь ласка, — сказав він, — добирайте слова, тут дама.
Але та, зовсім не шокована, а, навпаки, настроєна войовничо, наблизилася до детективів і почала розпитувати їх сама.
— Ви твердите, що мій чоловік обманює мене? Це занадто! Де ваші докази?
Налорнь і Перузен збентежено перезирнулися.
— Ну що ж! — вирішив Налорнь, поглядаючи на свого колегу. — Покажи їй, що в нас є.
Той з поважним виглядом засунув руку в кишеню, витягнув грубезний гаман і поклав його на столик перед собою. Молода жінка, якій не терпеливилось узнати, що за свідчення зібрали проти її чоловіка, нахилилася через плече Перузена, та Налорнь відсторонив її.
— Перепрошую, мадам, — усе тим же урочистим голосом заявив він, — але будьте ласкаві відійти… У гамані мого колеги багато секретних і конфіденційних документів, які не повинні попасти на очі комусь із цікавих. Він одбере те, що стосується вас, і дасть вам у руки.
А опасистий коротун, вишукуючи потрібне в гамані, кивав головою, погоджуючись з тим, що говорив його приятель. Зрештою він переможно вигукнув:
— Ось, ось вони!..
І додав із значущим виглядом, звертаючись до Ме Тірело:
— Повірте, добродію, ми добряче помучилися, поки їх дістали.
Молода жінка тремтячими руками взяла зібрані проти її чоловіка докази й почала їх уважно розглядати. Це були фотографії, кепські аматорські фотографії, на яких виднілися тіні та силуети.
Зразу ставало ясно, що зроблені вони дуже недосвідченими людьми. Однак і їх було досить, щоб переконати клієнтку. Вона зразу впізнала характерні обриси постаті свого чоловіка, високого, стрункого, елегантно вбраного.
Два чи три рази вона прикушувала губу, заламувала руки, коли бачила поруч із чоловіком молоду граціозну, з прекрасною фігурою жінку, то попід руку з ним, то його рука обіймала її за стан.
Насмішкуватий Перузен, якому геть-чисто бракувало почуття такту, закинув:
— Які ж вони милі, ці закохані!
Але Налорнь потягнув його за рукав і зашептав на вухо:
— Ну й дурні ж у тебе зауваження… Чи до тебе ще не дійшло, що ця дама — дружина того добродія?
Перузен очманіло вирячив очі: справді, він цього не збагнув.
Пози цієї пари, відображені на знімках, були справді грізним аргументом на користь позову про розлучення. Ці фотографії було зроблено в Булонському лісі та на безлюдних вулицях Нейї. Серед них була одна, на якій двоє закоханих, — бо як інакше можна було б їх назвати? — сідали в автомобіль, що, як це можна було побачити вже на другій картці, зробленій через якусь мить, рушав з опущеними занавісками. А на деяких знімках було видно, як вони ніжно цілуються в заростях.