Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
— Претензій, викладених у позові, на мій погляд, досить, щоб я напевне одержала розлучення, але мені відомо, що суддям треба розставити всі крапки над «і», тож я була б дуже рада мати якийсь формальний аргумент, щось ясне й чітке.
Ме Тірело втиснувся в крісло й поглядав на свою клієнтку з веселим самовдоволенням.
— Що саме ви маєте на увазі? — запитав він.
— Саме те, що мені був би потрібен досить вагомий доказ невірності мого чоловіка. Якесь певне свідчення.
Очевидно, нервове виснаження давалося взнаки. Їй довелося помовчати, збираючись із силами. Потім вона провадила:
— Як я пригадую, метре Тірело, ви пообіцяли мені зробити все можливе, щоб дістати таке свідчення!
Повірений слухав клієнтку, ледь посміхаючись. Очевидно, у нього були відомості, що могли приємно вразити клієнтку. І чітко вимовляючи кожне слово, він сказав:
— Хочу зробити вам приємність, моя люба добродійко. Я в змозі задовольнити ваше побажання. В мене є такі докази.
Ме Тірело не сподівався, що його слова справлять на жінку подібне враження. Вона підвелася, почервоніла, її кулачки в білих рукавичках стислися так, що здалося, наче їх зсудомило.
— Що ви кажете? Ви маєте докази невірності мого чоловіка?
Повірений не помітив її дивної розгубленості. Як людина певна себе, він похитав головою.
— Звичайно, маю. Якщо я беруся захищати інтереси свого клієнта, то докладаю до цього всі свої зусилля. Мушу вам сказати, що заходи, яких я вживав, щоб роздобути ці докази, бездоганні з точки зору судових органів, але як світська людина я б відмовився їх використовувати. Проте як юрист я змушений до них вдатися. Адже я повинен збирати всі докази, які б дозволили мені з успіхом захищати моїх клієнтів перед правосуддям.
Ме Тірело говорив пишномовно; він же був повірений, а не просто адвокат, що він завжди підкреслював. Часто він зловживав пустослів'ям, з задоволенням слухаючи сам себе; виклад справи забирав у нього вчетверо більше часу, ніж було потрібно, що вкидало в розпач його підлеглих, яким доводилося працювати до восьмої чи дев'ятої години вечора.
Однак якби всі клієнти були такі, як ця молода жінка, то бесіди з ними завершувалися б набагато швидше. Вона не дуже дослухалася до балаканини повіреного, що лилася, наче пісня. Вона нетерпляче обірвала його.
— Все це слова, пане, — сердито сказала вона. — Мені потрібні докази. Так, докази, докази. Мені потрібні докази невірності мого чоловіка, яким я можу повірити, чуєте?
Дедалі розпалюючись, вона схопила на столі повіреного ніж для розрізання паперу й ударила цією сміховинною зброєю по течках зі справами так люто, що Ме Тірело затнувся.
— Ох, мадам, я не розумію… Коли ми розпочинали справу, ви висунули доволі сумнівні звинувачення проти вашого чоловіка. Ми, як я, так і ви, — визнали, що цього мало, і, щоб домогтися вашого розлучення, годилося б роздобути цілком певні докази, які б серйозно підтверджували, що ваш чоловік вас зраджує. Ви ще сказали мені тоді: «Знайдіть ці докази». І ось я їх знайшов, а ви начебто незадоволені.
Жінка була не тільки невдоволена, а й засмучена. Замість того, щоб відповісти на слушні докори повіреного, вона опустилася в крісло, з якого мить тому підхопилася, й заридала.
— Він мене обманює!.. Він мене обманює! — лепетала вона.
Ме Тірело намагався її втішити.
— Ви ж це самі добре знали, — сказав він.
Але жінка зиркнула на нього так, наче хотіла спопелити своїм поглядом.
— Телепень! — крикнула вона. — Я підозрювала, але щоб повірити в це… Так, я боялася цього, але сподівалася, що доказів його невірності відшукати не вдасться, бо вони не існують І ось тепер ви кажете, що їх знайшли.
Ме Тірело зрозумів, що справа, за яку він узявся, набагато складніша, ніж йому здавалося, і що він, мабуть, допустився помилки.
— Знаєте, докази, які я зібрав, чи, точніше, які зібрали для мене агенти, навряд чи можуть вважатися доказами; все залежить від того, як їх тлумачити. Дехто був би переконаний свідченнями, які я маю в своєму розпорядженні, інші не надали б їм ніякого значення.
Повірений знову почав виголошувати пишномовні запевнення, але відвідувачка перебила його.
— Покажіть ці свідчення, вони мені терміново потрібні.
Ме Тірело вирішив, що, мабуть, найкраще було б задовольнити її прохання. Він шанобливо вклонився клієнтці і натиснув на кнопку дзвінка.
В дверях появився маленький клерк і його маленькі, як у ласки, очиці нахабно втупилися в клієнтку.
— Ці добродії вже прийшли? — запитав повірений.