З любов’ю, Обрі

14

Бабуся приготувала суперсмачну вечерю. Шматок м’ясного буханця на м’якесеньких булочках із кетчупом, овочева суміш — горошок, кукурудза, морква, стручкова квасоля, — а на десерт — чотири види желе: лимонне, малинове, полуничне й апельсинове — порізані на кубики і подані всі разом.

Коли я, вже сита, ще сиділа за столом, а брудні тарілки ми ще не прибрали, бабуся сказала:

— Обрі, я хочу з тобою про щось поговорити.

Я раптом зрозуміла, що лише хтось, кому треба сказати щось дуже важливе, міг знайти час, щоб приготувати чотири види желе, порізати його на кубики, а потім викласти все це разом у вазочку.

— Я збираюся поїхати, — почала бабуся. — Відвідати твою маму. Лише на кілька днів.

— О, — сказала я. — Ти хочеш, щоб я поїхала з тобою?

— Я не впевнена, що це гарна ідея. Мабуть, краще, щоб цього разу я поїхала сама.

— Нехай. Зі мною все буде добре. Тільки лиши мені трохи продуктів, а в школу я їздитиму на автобусі, тож лишайся стільки, скільки хочеш.

Я вирішила прибрати зі столу. Можливо, це символізувало те, як добре я могла би знову справлятися сама.

Бабуся засміялася. Я розвернулася і здивовано подивилася на неї.

— Звичайно, я не лишу тебе саму! — оголосила вона. — Ні-ні, дядько Девід приїде і побуде з тобою.

— Він візьме зі собою всю свою сім’ю? — запитала я.

Дядька Девіда я любила найбільше з усіх родичів, але не хотіла, щоб у будинку була купа людей.

— Ні, він приїде сам, — сказала бабуся. — Підходить?

— Так, — відповіла я. — Підходить.