З любов’ю, Обрі
- Автор: Лафлер Сюзанн
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-289-5
- Переводчик: Наталія Ясіновська
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «З любов’ю, Обрі». Краткое содержание книги:
Фонтан висотою сантиметрів із тридцять вирвався з бляшанки, потім зашипіла і поповзла оранжева піна. Ми з Бріджет сміялися, а обличчя Маркуса розпливлося у широкій тупуватій усмішці.
До нас наближався вчитель, який стежив за порядком у їдальні. Йому це чомусь не здавалося смішним, хоча ми з Бріджет усе ще сміялися. Він запитав Маркуса:
— Ти думаєш, протикання бляшанки з газованою водою — це смішно чи безпечно?
Маркус, усе ще усміхаючись, похитав головою і салютував нам, коли його повели до директора.
— Що ж, — сказала Бріджет, відкриваючи мій пудинг і набираючи його своєю ложкою, — це точно був найкращий обід за довгий час.
Я не могла не погодитися.
13
Уже вчетверте я сиділа в кабінеті Емі Карлайл. Я приходила лише на заплановані зустрічі й не забігала між ними, але, здається, я на них чекала.
— Я говорила з кількома твоїми вчителями, і вони сказали, що з їхніх предметів ти маєш більше дев’яноста балів зі ста, — повідомила Емі. — Це чудово!
Мені було цікаво, чи скаже вона після цього «Візьми собі M&Ms». Мабуть, я не зводила очей з цукерок, бо Емі засміялася й сказала:
— Піди й візьми. Я не проти, щоб ти отримала свою нагороду трохи раніше.
Я взяла банку з M&Ms, поставила собі на коліна та їла по кольоровій цукерці за раз.
— Ви з бабусею раніше робили щось цікаве разом? — запитала Емі. — Я пам’ятаю, ти згадувала про це, і здається, що ти сумуєш за тими вашими стосунками.
— Не зовсім, — сказала я. — Іноді мені прикро, що я так серджусь на бабусю, коли вона намагається бути…
Слово застрягло всередині.
— Замість батьків? Ти це маєш на увазі?
Я кивнула.
— Мені здається, ми щойно придумали наступне завдання, — сказала Емі. — Я б хотіла, щоб ви з бабусею спробували зробити щось, що роблять бабусі з онуками. Сходіть в ресторан чи кіно, пограйте в настільні ігри, прогуляйтеся вдвох. Думаю, у вас були особливі стосунки, а тепер усе дещо по-іншому, але дуже важливо робити щось разом, аби згадати, що стосунки все ті ж, тільки під сподом інших справ. Так?
— Мабуть, так.
— Чудово. Тож я хотіла б, щоб ти спробувала.
— Добре, — відповіла я. — Я спробую. А якщо бабуся не відчуває нічого такого?..
— Можливо, зараз вона може бути лише «мамою». Але, я думаю, спільні розваги, разом проведений час важливі для вас обох.
Вона трохи почекала.
— Побачимося наступного тижня.
— Звичайно.
Я встала, щоб іти.
— Обрі?
— Так?
— Залиш банку з M&Ms, будь ласка.
П’ятниці стали занудними, відтоді як почалися тренування футбольної команди, де грала Бріджет, тож вечорами я сиділа з Мартою на ґанку і робила домашні завдання. Листя змінювало колір, і надворі було дуже гарно, але коли усе ставало золотим від променів призахідного сонця, я збирала речі й заходила всередину, бо було досить холодно. Настільки холодно, що в будинку я вдягала флісовий светр.
Я допомогла бабусі накрити на стіл. Вона приготувала печеню, і це було дуже доречно для такої погоди.
— У школі все добре?
— Так, нормально.
— Домашні завдання всі виконуєш?
— Так.
— Ти не втомлена? Учора ввечері ти довго сиділа над — що це було?
— Графік подій мого життя.
— Так, так. Графік. Ти впоралася?
— Ну, він мав кращий вигляд, ніж деякі.
Я думала про графік подій Маркуса. Він пропустив кілька дат на своєму плакаті, а потім приліпив туди липучі папірці.
— Якщо ти надто часто допізна робитимеш домашні завдання, доведеться встановити час, коли ти маєш іти в ліжко, щоб я була впевнена, що ти не перевтомлюєшся. Щоб не засиджуватися до ночі, треба виділити на завдання більше часу після обіду.
Я хотіла розповісти бабусі, як добре почуваюся, коли працюю допізна — тоді я сплю спокійно, без снів, і сплю аж до того моменту, коли вранці дзвонить будильник. Я штрикала овочі у тарілці.
— Слухай, бабусю…
— Що, Обрі?
— Як думаєш, ми можемо трішки розважитися на вихідних?
— Розважитися? Що ти маєш на увазі?
— Ну, щось, що було б цікаво і весело робити разом.
Бабуся витерла серветкою рота і відклала виделку, щоб подумати.
— Знаєш, що ти раніше любила, дівчинко моя?