Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає. І відповів сатана Господеві й сказав:

Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?[208]

Після пережитих Йовом трагедій (до речі, три з чотирьох потрясінь стосувалися його статку), які повинні були довести, що Йов не робить добро ради прибутку, за Йовом приходять його друзі. Їхня суперечка (яскравий зразок періоду розквіту єврейської поезії та філософії) більш-менш крутиться навколо того, як «друзі» намагаються переконати Йова, що він повинен був якось згрішити, і цим заслужив Божу кару. Вони не здатні уявити ситуацію, у якій би Йов, будучи невинним, страждає без причини. Втім, Йов наполягає на своєму, що покарання він не заслужив, оскільки нічим не провинився: «Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!»[209].

Ця думка, на перший погляд, збігається зі згаданою вище тезою справедливої відплати. Проте Йов лишається справедливим, навіть якщо йому це невигідно:

Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду![210]

І далі:

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Йов живе морально не тому, що це вигідно. Він не згрішить, навіть якби його єдиною нагородою була смерть. Яку економічну вигоду він з цього може мати?

Добро outgoing, добро incoming

Проте в житті буває, що справедливі страждають, а несправедливі живуть у добрі й достатках. Тож який онтологічний статус у добра? Яка логіка? Чи корелює добро й зло, яке робимо ми, (outgoing) з добром і злом (справедливою відплатою), які з нами стаються (incoming)? З вказаного вище здається, що цей зв’язок виникає випадково. Чому тоді краще робити добро, ніж зло (outgoing), якщо кінцевий результат (incoming) — абсолютно випадковий? Окрім книги Йова, автор найбільше помічає цю властивість також у біблійній Книзі Еклезіястовій:

Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!..[211]

Це ж саме вповні й з усією гіркотою усвідомлює і псалміст:

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони ударів[212].

Чому ж тоді робити добро? Адже часто наділом багатьох біблійних персонажів були страждання. Відповідь може звучати лише одна: для самого добра. Сила добра в тому, що воно може бути винагородою саме по собі. Добро знаходить свою відплату, яка може, але не повинна набувати матеріального втілення, втім, про мораль у справжньому значенні слова не можна говорити в економічному вимірі продуктивності та розрахунків. Завданням кожного єврея було робити добро, без огляду на те, чи це окупиться, чи ні. Якщо добро нам повертається, то це радше бонус[213], а не причина творити добро. Добро й відплата не корелюють між собою.