Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої. Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі![220]

Це повна протилежність сучасної правової системи, у якій природно не фігурує навіть натяк на любов чи вдячність. Проте Господь очікує повної інтерналізації заповідей та їхнього виконання саме з любові, а не обов’язку. У жодному разі це не могло відбуватися на основі настільки поширеного в сучасній економіці cost-benefit аналізу, аналізу зисків і витрат, який визначає, де окупиться порушення закону, а де ні (розраховується на основі вірогідності бути впійманим та розмірі штрафу vis-à-vis[221] потенційного прибутку). Наведімо кілька прикладів:

І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима[222].

І псалміст більше говорить про любов до закону, ніж про його рабське виконання: «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!.. Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота»[223]. Чи в іншому місці: «Блажен муж, що... в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!»[224]. Цей мотив багато разів повторюється в Старому Завіті, а принцип робити добро (outgoing) на основі апріорі отриманого добра (incoming) перейняв і Новий Завіт. Спокутування загалом ґрунтується на апріорному принципі, усі наші вчинки виходять із попереднього добра. Зомбарт теж звертає увагу на любов і повагу у ставленні євреїв до Закону:

Найвлучніше це описав Йосип [Флавій]: «Запитайте першого єврея, якого зустрінете, про його закони, і він вам їх перерахує, мовби з рукава сипав, краще, ніж власне ім’я. Пояснення цьому криється в науці, яку проходить кожна єврейська дитина, а також те, що важливу частину їхнього богослужіння становлять читання та тлумачення уривків зі Святого Письма. За рік Тора прочитується від початку до кінця. До того ж основний обов’язок кожного єврея — вчити Тору. “І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.” (Повторення Закону 6:5)... Талмуд для єврея становив найбільше багатство, це було дихання його життя; сама його душа»[225].