Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Ще одним прикладом може стати такий пасаж:
Двадцятого й третього року Йоаша, ... зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку БенГадада, Газаїлового сина, на всі ті дні[201].
З нашої сьогоднішньої перспективи можемо стверджувати, що моральний вимір на досить довгий час повністю зник з економічного мислення, зокрема через введення концепту Мандевілля про приватні вади, які, навпаки, приносили суспільну вигоду (про Мандевілля в мене буде цілий окремий розділ). У такій системі індивідуальна мораль є абсолютно іррелевантною, тому що те щось, що пізніше почали містично називати невидима рука ринку, перетворює в суспільну вигоду навіть приватні вади.
І лише останнім часом економісти знову почали усвідомлювати важливість моралі та довіри, зокрема вимірюючи якісність інституцій, рівня справедливості, бізнес-етики, корупційності тощо та досліджуючи їхній вплив на економіку чи на економічне зростання. Але ж як консолідувати ці дві конфліктні інтерпретації економічного циклу: чи винна в цьому етика, чи ні? Чи можемо ми своїми вчинками впливати на реальність навколо себе, чи є в етики майбутнє? Цим самим ми переходимо до одного з найважливіших питань етики та економіки.
Економіка добра й зла: чи окуповується добро?
Очевидно, що це найскладніше моральне запитання, яке ми тільки могли поставити. Уже тільки те, що ми ставимо це питання посеред розповіді про єврейську філософію, підказує, що на нього існує, мабуть, більше відповідей, аніж учасників дискурсу. Ми також натякаємо, що не в силах цієї книги дати відповідь на це запитання; якщо ж нам вдасться хоча б окреслити основні контури можливих пошуків відповіді, ця спроба не буде марною.
Із вказаного вище тексту випливає, що хороша поведінка економічно вигідна. Мораль для євреїв була найбільшою інвестицією, яку тільки вони могли зробити. Найбільше їхній економіці допоможе дотримання справедливості, нічого більше. Дотримуватися законів та жити згідно з мораллю їм багато воздасться матеріально[202]. Не забуваймо, що в євреїв не було простої відповіді на це питання. У Старому Завіті детально не описуються ані небеса, ані пекло; розплату за добро чи зло не можна було (як алібі) виразити в формі посмертної справедливої розплати (як це, зрештою, робить християнство, див. далі). Про справедливість ми говоримо в контексті життя тут, на землі, моральна розплата мала настати ще за земного життя, це не можна було відкласти на потім, на загробне життя: «Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!»[203]
Схоже спостереження робить також Зомбарт:
Найстаріші форми юдаїзму не мали найменшого розуміння про життя після життя, тоді ще не знали нічого про потойбічне життя. Тому всі відплати й біди могли статися лише на цьому світі.
Якщо Бог вирішить покарати чи нагородити, то повинен це зробити ще за життя людини. Тому всі чесні отримують нагороди на цьому світі, а всі грішники на цьому світі гріхи спокутують.
«Уважно послухай слово моє, — говорить Господь, — щоб міг ти довго жити й процвітати на землі, яку тобі я, Господь Бог Твій, дав Тобі». Тому Йов починає гірко нарікати: «Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...
І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів.
Чому на мене припало це зло, адже я весь час ходжу лише його стежками?»[204]
Що ж стосується винагороди за добро, можемо знайти цікаву паралель в іншому контексті, а саме в питанні віддачі десятини:
Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот[205].
201
2 Царів 13:1-3. Лише для повноти даних, ізраїльський цар Єровоам ІІ був дуже успішним економічно, хоч і був безбожником: «І робив він зле в Господніх очах» (2 Царів 15:9). Проте економічну успішність Біблія коментує хіба що цими словами: «Господь побачив Ізраїлеву біду, ... і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина» (2 Царів 14:26, 27).
202
Ми зараз не розбиратимемо причини, чому не було дотримано правил. Пояснень напрошується багато, серед економічних ми можемо зазначити теорію ігор, згідно з якою на індивідуальному рівні часто доцільніше не дотримуватися правил, зловживати довірою та правилослухняністю інших, однак на суспільному рівні це призведе до загального спаду благополуччя. Див. більше: T. Sedlacek. Spontaneous Rule Creation.
203
Приповісті 11:31. Інший приклад, яких безліч у Старому Завіті: «Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде» (Приповісті 11:21). До того ж у євреїв навіть не було чітко сформованої персоніфікації зла, диявола, це теж приходить вже з появою християнства. На жаль, ми не можемо в межах цієї книги детально розбирати єврейську етику. Втім, очевидно, що добро й зло були атрибутами Господа. «Я, що світло формую та темність творю, чиню мир і недолю творю, Я Господь, Який робить це все!» (Ісая 45:7). Ще один дуже цікавий приклад можна знайти в порівнянні двох книг, які описують абсолютно одну й ту ж подію. У першій книзі Хроніки 21:1 з’являються рядки: «І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля». А в іншій книзі та сама подія описується іншими словами: «І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!» (2 Самуїлова 24:1).
204
Sombart. The Jews and Modern Capitalism, 150.
205
Малахії 3:9-12. Цей напрям можемо відчитати в багатьох місцях Старого Завіту. Як приклад можемо навести: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (Вихід 20:5,6).