Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Экономика » Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:

Якщо ви шукали книжку про економіку, яка не лише написана легко й доступно, а є зрозумілою навіть неспеціалістам, де сама економіка постає пригодницькою подорожжю, наприкінці якої знайдемо аргументи для глибших роздумів про світ та роль людини в ньому, то дослідження Томаша Седлачека — саме те. Це неординарний погляд на наукову дисципліну, яку більшість із нас стереотипно вважає «сухою».
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 169
Перейти на страницу:

Літо милості, підбору, десятин та милостині, або як уникнути содому

У Старому Завіті знаходимо вражаючий комплекс соціально-економічних положень, які не так часто зустрінемо в інших народів того часу. Адже окрім індивідуальної корисності, в єврейському вченні вперше проглядаються і натяки на концепт максимізації корисності загальносуспільної, що втілена в талмудичному принципі Kofin al midat S’dom, який можна перекласти як «не потрібно поводитися на спосіб Содому» і не забувати піклуватися про слабших членів суспільства. У цьому розділі ми говоритимемо про десятини, милостиню, роки милості та інші обов’язки, які мали формувати стабільніше суспільне середовище та базове соціальне страхування.

Шабат — літо милості

Один із таких соціальних заходів — це інститут милосердного літа. Про цю систему більш-менш детально пояснює, зокрема, 25-й розділ Книги Левит:

Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі[237].

Через кожні 49 років[238] настає літо милосердя, коли вся нерухома власність повертається в руки її перших власників (згідно з початковим планом, відповідно до якого країну було розділено між окремими племенами, які прийшли в Ханаан)[239]. У ювілейному році треба було прощати борги[240], а ізраїльтяни, які через свої борги опинилися в рабстві, мали вийти на свободу[241]. До речі, на цей рік також скасовували обов’язок сплачувати податки.

На ці положення можна дивитися як на тогочасний антимонопольний та соціальний запобіжний захід. Очевидно, економічна система вже тоді мала тенденцію до нагромадження багатства, а отже, й сили. Здається, такі положення мали би перешкоджати цьому процесу (без необхідності в регуляційному органі). П’ятдесят років приблизно відповідає середньому віку тогочасних людей, тому, очевидно, мало би йтися про ліквідацію проблеми заборгованості, що переходить з покоління в покоління. Нащадок бідного батька чи батька, що вліз у борги, отримував назад свою ділянку та міг почати господарювати заново. Огріхи батьків (погане господарювання) уже не звалювалися на голови їхніх синів та доньок. Так само й успіхи не успадковувалися лінійно, як у звичайній економічній системі. У шумерському Кодексі Хамурапі була схожа практика: регулярно прощалися борги, до того ж кожні три роки[242]. Це дуже цікаве спостереження, тому що здається, що в найстарших суспільств, які (з легкою підозрою) схвалювали позику під відсотки, разом з тим були й інструменти милосердя, які анульовували борги (через певний час)[243]. Тобто коли потрібно було «продати» землю, це був не продаж, а оренда. Ціна (оренда) нерухомості залежала від того, через скільки років буде милосердне літо. Отже, тогочасні люди усвідомлювали, що вони можуть обробляти землю, але в останній інстанції ми все ж усього лиш «гості та зайди», які тільки на деякий час орендують цю землю. Значить, усю землю й багатство нам дає Господь. «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її»[244]. Тому людина на землі — лише орендар, а весь маєток — тимчасовий. За оренду потрібно розраховуватися, платячи десятини та дотримуючись законів, визначених Господом. Літо милосердя — це нагадування про те, що земля насправді не належить її людським власникам.

У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости. А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного. За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.

вернуться

237

Левит 25:2-5. Урожаю шостого року повинно було вистачити на наступні три роки. Див. Левит 25:20.

вернуться

238

Символіка цього числа походить із числа, кратного семи.

вернуться

239

Левит 25:8.

вернуться

240

«І освятите рік п’ятдесятиріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілості, і кожен до родини своєї вернеться. Ювілей цей рік п’ятдесятиріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх» (Левит 25:10-11).

вернуться

241

«А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі, вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він: бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба. Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого» (Левит 25:39-43).

вернуться

242

З кн.: Ferguson. The Ascent of Money, 30.

вернуться

243

Це вже інша проблема, що на практиці дуже рідко дотримувалися цих розпоряджень, як свідчать історичні докази і з Месопотамії, і з часів Старого Завіту.

вернуться

244

Псалми 23:1.

1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 169
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)