Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Я дізнався, що навчання Лаутерпахта розпочалося з римського права і німецького публічного права, потім він слухав лекції про душу і тіло і низку лекцій про оптимізм і песимізм. Серед перших викладачів{94} лише одне ім’я було мені знайоме: професор Освальд Бальцер, викладач історії держави і права Польщі та Австрії, окремих дисциплін. Бальцер займався адвокатською практикою, вів конфіденційні справи для урядів Австрії і Галичини. Найпомітнішою була справа, пов’язана з конфліктом дев’ятнадцятого століття щодо власності двох озер у горах Татрах, на яку я натрапив у своїй власній науковій роботі з прикордонних суперечок. Бальцер був людиною прагматичною і повпливав на Лаутерпахта.

Другий рік навчання почався з вересня 1916 року і минув за складних умов війни і смерті імператора Франца Йосифа, який правив протягом рекордного періоду, що тривав понад шістдесят вісім років. Зміни витали у повітрі, сутички спалахували по всьому місту, однак заняття продовжувалися. Я був вражений пластом релігійних тем («Католицьке канонічне право», а тоді «Історія і культура Ізраїлю») і постійними лекціями з прагматизму та інстинктивізму, двома полюсами, між якими інтелектуальний розвиток Лаутерпахта метався, наче розряди електричного струму. У квітні 1917 року він склав державний іспит з історичної та юридичної науки, отримавши найвищу оцінку («добре»){95}.

Третій рік навчання Лаутерпахта розпочався у вересні 1917 року, в той час, коли австрійський контроль над містом став слабшати. Спершу Лаутерпахт почав слухати курс із кримінального права, який читав професор Юліуш Макаревич, світило австрійського кримінального права. Далі той самий викладач читав лекції з пенітенціарної науки. Третій курс лекцій, зі змагального судового процесу, читав професор Маурицій Аллерганд. Я згадав ці імена, оскільки ми до них ще повернемось.

Четвертий і останній рік навчання розпочався на порозі різких змін для Лемберга, Європи і всього світу. У листопаді 1918 року, напередодні завершення Першої світової війни — і Австро-Угорської імперії — контроль над Лембергом змінювався мало не щотижня.{96}