Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Через місяць Версальський договір було підписано. Стаття 93 вимагала від Польщі підписати додатковий договір для захисту її «мешканців», які відрізняються від більшості населення за расовими, мовними чи релігійними ознаками{117}. Союзники залишили за собою право «захистити» ці меншини — ще одне приниження в очах Польщі, оскільки їй було нав’язано однобокі зобов’язання: права було надано окремим національним групам, але не всім, і держави-переможниці уникнули таких зобов’язань для своїх меншин.
Польщу буквально змусили підписати документ, відомий під назвою Малий Версальський договір. Стаття 4 присвоювала польське громадянство усім людям, які народилися у Львові і навколо нього, включно з Лаутерпахтом і Леоном. Від Польщі вимагалося вжити заходів для захисту своїх мешканців, «без огляду на місце народження, національність, мову, расу чи релігію»{118}. Меншини могли мати власні школи, релігійні та соціальні інституції, а також мовні права і свободу віросповідання. Проте договір про польські меншини ще й зробив права таких меншин «міжнародними зобов’язаннями», які захищає Ліга Націй. Будь-які суперечки з цього приводу скеровуватимуть до новоствореної у Гаазі Постійної палати міжнародного правосуддя.
Ці революційні зобов’язання дозволили деяким меншинам у Польщі мати право доступу до міжнародного захисту, але не для польської більшості. Це викликало зворотну реакцію, малий договір — мала бомба уповільненої дії, непередбачуваний наслідок міжнародного законодавства, яке мало на меті добрі наміри. Через кілька днів після підписання договору про меншини президент Вілсон доручив створити слідчу комісію для вивчення становища євреїв у Польщі, імовірно на прохання президента Падеревського.{119} Її мав очолити Генрі Моргентау, колишній посол Сполучених Штатів в Османській імперії. Маршал Юзеф Пілсудський, голова нового польського уряду, різко розкритикував цей договір про меншини: «Хіба не можна довіритися честі Польщі? — спитав він у Моргентау. — Усі політичні фракції всередині Польщі{120} погодилися бути справедливими щодо євреїв, але однаково Мирна конференція, за наполягання Америки, ображає нас, кажучи нам, що ми зобов’язані бути справедливими».
Комісія відвідала Львув 30 серпня 1919 року. Її члени оцінили «надзвичайно привабливий і сучасний вигляд»{121} міста, яке майже не зазнало руйнувань під час подій торішнього листопада, за винятком того, що єврейський квартал було «спалено». Комісія дійшла висновку, що, попри ті «перегини», які мали місце, лише шістдесят чотири особи було вбито, набагато менше ніж тисяча, про яку повідомлялося у «Нью-Йорк Таймс». Вона також встановила, що відповідальні за це були солдати, а не цивільні, тож буде «нечесно звинувачувати польський народ загалом»{122} у насильницьких діях, які вчинили кілька військових підрозділів чи місцевих банд.
Незадовго до свого від’їзду молодий радник комісії з юридичних питань Артур Гудгарт піднявся на Високий замок, великий пагорб на півночі, з якого відкривається вид на місто, у товаристві д-ра Фідлера[13], колишнього очільника Львівської політехніки. «У місті назріває проблема, — сказав Гудгартові д-р Фідлер, оскільки про це його попросили окремі єврейські школи. — Асимілюйтеся, або будьте готові до труднощів».
13
Тадеуш Фідлер був ректором Львівської політехніки у 1902–1903 та 1911–1912 рр.