Бережіть янголів своїх
- Автор: Брукс Татьяна
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-054-2
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бережіть янголів своїх». Краткое содержание книги:
У творах, що увійшли до цієї книжки, авторка розповідає історії звичайних жінок, які відчайдушно хочуть бути щасливими. Але життя, немов бурхливий вир, часто зводить нанівець усі їхні мрії та сподівання… Та коли опускаються руки, хто ж вершить нашу долю і допомагає не втратити віру та надію на краще? Ця книжка допоможе отримати відповіді на ці та інші непрості питання, а ще заглибитися у світ людських почуттів, де вкотре протиборствують життя і смерть, кохання й розлука, вірність і підступна зрада…
— Та ні, до чого тут Чорнобиль? — пирснула я. — Це просто іграшка така. Фантазійна.
Але Майк уперто бачив у ньому ведмедика з величезними вухами, нехай навіть не чорнобильського. Довелося погодитися з ним, що це — «просто ведмежа із великими вухами».
Ми багато ходили, розмовляли, сміялися й дуріли, як діти. Майк виявився веселим, допитливим, охочим і легким на підйом.
— Душко, дивись, а це хто такий? — запитав він, показуючи на фігурку Тягништовхая з казки про доктора на ім’я Айболить.
Я спочатку спробувала пояснити, хто такий цей небачений звір, що теж було нелегкою справою, а потім поцікавилася:
— А де це ти таке слово почув — «душка»?
Виявилося, в поїзді, у вагоні-ресторані, куди ми завітали повечеряти, коли їхали сюди. Там один із клієнтів напідпитку звернувся так до офіціантки. Вона на це звертання не образилася, навіть розсміялася, і Майк вирішив, що слово це — хороше. Тому запам’ятав його й при першій нагоді постарався мене приємно здивувати.
Я справді здивувалася, а він був страшенно радий і вдоволений.
Повернувшись додому, ми перепакували валізи і вирушили до країни легенд і фараонів — до Єгипту.
Уперше опинившись у літаку, я почувалася так, наче це останній день мого життя. Дати зрозуміти це, звісно, не хотілося, але після того, як Майк показав сліди від моїх нігтів на своїй руці, якими я впивалася в його руку кожного разу, коли ми потрапляли в повітряну яму, доводити, що я смілива і відважна, було б абсурдно. «Ну, подумаєш, усі, напевно, вперше боялися», — заспокоювала я себе. Але чесно скажу вам, була дуже рада, коли літак приземлився в аеропорту міста Хургада, де на нас чекав гід — страшненький такий, неохайний на вигляд єгиптянин.
Він провів нас до надзвичайно чистого і красивого п’ятизіркового готелю «Hilton». Для мене — звичайної жінки, яка ледве зводила кінці з кінцями і вирішила ніколи ні в кого не закохуватися і тим більше — не одружуватися, таке перевтілення здавалося дивом. А може, це й було диво? Я ж кажу, що життя перетворювалося на казку. І я почувалася, немов красуня Белл із мого улюбленого американського мультфільму Волта Діснея «Красуня і чудовисько». Майк, правда, на чудовисько не був схожий, зате на перевтіленого з чудовиська принца — цілком.
Того ж вечора ми стояли на балконі готелю і милувалися зоряним небом.
— А ти знаєш, як називається сузір’я, схоже на великий ківш?
— Знаю, це — Велика Ведмедиця.
— А знаєш, де Мала Ведмедиця? Бачиш, о-он там, маленький кухлик? А далі, за прямою лінією ручки ковша Великої Ведмедиці — Полярна зірка. Її, напевне, дуже добре видно у вас на Алясці.
Майк стояв позаду мене, і я відчувала його гаряче дихання. Він ніжно взяв мене за плечі, повернув до себе обличчям і обійняв. Я пригорнулася до його сильного тіла. Тоді він обережно поцілував мене в лоб… у скроню… у вуста…
— You know lady, I love you… (Ви знаєте, леді, я кохаю вас.)
Шикарний готель, вишукана їжа. Екскурсія стародавнім Нілом із відвідуванням легендарних храмів, збудованих фараонами Єгипту протягом декількох тисячоліть. Незвичайні легенди про кохання, владу і зради, що супроводжували зведення кожного з храмів на честь божеств багатоликого бога сонця Ра, інших богів і власне фараонів. Піраміди, де були поховані фараони разом зі своїми дружинами, слугами й багатствами. Сфінкс, якому хтось із фанатиків відстрелив носа.
Освідчення в коханні — мені… Ну хіба це не казка з «Тисячі й однієї ночі»?
Гостинні єгиптяни зазивали нас до своїх крамничок і пригощали холодним або гарячим чаєм каркаде, сподіваючись, що ми щось у них придбаємо. В одній із таких крамниць, куди ми зайшли з Майком, щоб купити сувеніри друзям перед від’їздом, і сталася ця драматично-кумедна подія.
Було 25 грудня. У далекій, незнайомій мені Америці всі святкують Різдво. Ми вирушили по магазинах, щоб придбати сувеніри. В одному з них, із мільйоном гарних пляшок різної форми та розміру і сотнею різновидів ароматних олій, Майк звернувся до мене:
— Поліно, ти почекай мене тут, будь ласка. Мені треба побалакати з господарем крамниці хвилин десять. Це — брат господаря крамниці, Мехмед, — представив мені Майк ще одного смаглявого чоловіка в сірій галабеї, — він побуде тут із тобою.
Чесно кажучи, я чомусь злякалася так, що в мене заніміли руки. До запаморочення! До нудоти! Ось воно! Завтра рано-вранці нам вилітати додому. Ось яка ціна освідчення в коханні! Мабуть, це пастка для таких дурних квочок, як я. Він привіз мене сюди, як товар. Продав мене… Зараз піде й залишить отутечки. Без грошей і документів… Сам полетить, а мене тут тягатимуть, як захочуть. Я чула про такі випадки. Господи, що ж робити? Невже я знову вляпалася в історію? Чудово провів час, а тепер позбудеться мене. Ну, звісно, він мене продав! Сама винна. Сама просила «розладнати, якщо все не на добре»… Ось і розладнується все, навіть дуже швидко розладнується… Але — навіщо ж так?!.