Бережіть янголів своїх
- Автор: Брукс Татьяна
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-054-2
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бережіть янголів своїх». Краткое содержание книги:
У творах, що увійшли до цієї книжки, авторка розповідає історії звичайних жінок, які відчайдушно хочуть бути щасливими. Але життя, немов бурхливий вир, часто зводить нанівець усі їхні мрії та сподівання… Та коли опускаються руки, хто ж вершить нашу долю і допомагає не втратити віру та надію на краще? Ця книжка допоможе отримати відповіді на ці та інші непрості питання, а ще заглибитися у світ людських почуттів, де вкотре протиборствують життя і смерть, кохання й розлука, вірність і підступна зрада…
Одну з подібних технік я виокремила зі слів своєї колишньої однокласниці, до якої завітала на гостину. Окупувавши улюблене всіма жінками місце — кухню, — ми заварили чай і занурилися в обговорення питань про сенс життя та про те, як зробити це життя щасливим. Ніна, — так звуть мою однокласницю, — художниця. У творчих людей зазвичай тонка, вразлива душа. Між тим у країні був цілковитий розвал та безлад, і такі чутливі натури, як моя Ніна, страждали від дисбалансу, що панував практично скрізь. Я не була тонкою натурою, але теж страждала. Тому ми обидві шукали стежки як не до щастя, то хоча б до душевного комфорту.
Досі вчені вважали, що гени, виховання й навчання ліплять характер, а він уже впливає на долю. Але останнім часом почали з’являтися праці вчених, лікарів і психологів, де пропагувалася ідея Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим — будь ним». Сьогодні філософи дійшли висновку: виявляється, думка матеріальна. Отже, ми самі можемо створювати власну долю! Або хоча б мріяти, щоб ці мрії зрештою здійснювалися. Та для початку треба бути вдячним усьому, що тебе оточує, і тому вже щасливим. А згодом можна вибирати мрію і отак працювати над її здійсненням.
Ми чудово гаяли час за чашкою чаю, обговорюючи закони всесвіту, релігію, педагогіку, психологію, плавно переходячи від однієї теми до іншої.
— …Поліно, а давай поекспериментуємо, — з бешкетним вогником в очах запропонувала подруга.
Вона, до речі, була абсолютно впевнена в тому, що сказане (вимріяне) — здійсниться. На відміну від мене, часто сповненої сумнівів у тому, що це спрацює.
— Ну, то почнемо? Спочатку точно визначись із бажанням і напиши його ось на цьому аркуші. І час від часу поглядай на нього.
— А тобі його показувати треба? І взагалі, чи можна його комусь показувати?
— Як хочеш. Можеш показувати, можеш — ні. Головне, щоб ти щиро забажала того, про що зараз напишеш.
Після такого продуктивного спілкування я поверталася додому в гарному настрої. В моїй кишені лежав аркушик, на якому мною було виведено: «Хочу, щоб мені на голову звалилися п’ять тисяч доларів».
Чому п’ять тисяч? — запитаєте ви. Хтозна. Мені здалося, чи не все’дно, скільки написати? Адже таким грошам нізвідкіля було на мене падати. А сума в п’ять тисяч «зелених» узагалі була поза межами досягнення. Але, повірте, я абсолютно щиро цього хотіла.
Відчиняю двері своєї квартири і чую: в кімнаті розривається телефон. Чомусь серце почало шалено битися. Підскочила до телефону, схопила слухавку.
— Hello, dear! (Здрастуй, люба!)
— Oh, Michael! (О, Майкле!)
З розмови дізнаюся, що Майк прилітає через три дні! Щоб побачити мене — бо скучив. Він хоче допомогти мені з візою і паспортом, щоб у мене була можливість приїхати до нього в гості!
Я повільно опустилася на диван. Це ж треба… Ми ж от-от розмовляли з Ніною, а я тільки подумала, що добре було б, якби Майк приїхав… Нічого не сказала, просто подумала… Хіба так буває… Подяка і любов до всього світу накрили мене теплою м’якою хвилею. Яка чудова весна! Як прекрасно жити! Чому я раніше цього не відчувала і не розуміла?
Весна… Пора року, коли все оживає й оновлюється: природа, тіло, думки, почуття. Навесні забуваються всі образи та невдачі. Починаєш вірити в те, що коли спробуєш щось наново — обов’язково вийде. А поруч зі мною був він — той, хто навчив мене почуватися молодою, сильною й гарною.
Десять днів цієї весни пролетіли, як одна доба. П’янке повітря розбурхувало почуття. Білосніжно-рожеві квітучі дерева на вулицях, як і скрізь по Україні, захоплювали Майка. Напевно, там, на Алясці, теж гарно, але краса, мабуть, якась інша. Ось поїду — сама все побачу.
Заняття англійською мовою принесли свої результати. Мій американський друг був «уражений наповал» моїми успіхами. Адже пройшло лише два місяці з моменту нашого розставання! Тоді ми не могли обходитися без словника взагалі, а зараз використовували його лише іноді. Він намагався говорити короткими фразами, повільно й виразно. Я поєднувала знайомі слова у фрази та речення. Ми раділи як діти, коли в нас виходило зрозуміти одне одного.
Він багато розповідав про себе і своє життя. У нього троє братів: Кен, Дон і Рон. Двоє останніх — близнюки. Сам Майк — найстарший у родині. Коли хлопчакам було дев’ять та сім, а близнюкам по чотири роки — після епідемії гепатиту померла мама. Тоді це страшне захворювання ще не вміли лікувати, а може, часті пологи просто зробили її слабкою, чи на те була воля Божа. Але з-поміж кількох хворих померла тільки вона. Матусі було лише тридцять чотири…