Бережіть янголів своїх
- Автор: Брукс Татьяна
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-054-2
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бережіть янголів своїх». Краткое содержание книги:
У творах, що увійшли до цієї книжки, авторка розповідає історії звичайних жінок, які відчайдушно хочуть бути щасливими. Але життя, немов бурхливий вир, часто зводить нанівець усі їхні мрії та сподівання… Та коли опускаються руки, хто ж вершить нашу долю і допомагає не втратити віру та надію на краще? Ця книжка допоможе отримати відповіді на ці та інші непрості питання, а ще заглибитися у світ людських почуттів, де вкотре протиборствують життя і смерть, кохання й розлука, вірність і підступна зрада…
Майк теж не ворушився. Він стояв навпроти і невідривно дивився на мене. Його очі висловлювали напружене очікування, змішане із сумнівами і ще з чимось дуже зворушливим! Чому? Чому він так дивиться? Щось капнуло мені на руку. Господи, це ж сльози. Мої сльози. Чи, може, його?
Веселі чоловіки помаленьку затихли. Майк чекав. Я мовчала. Не знаю, скільки часу минуло, поки я змогла прошепотіти:
— Yes (Так).
Вибух оплесків і крик радості сколихнули маленький магазинчик «Султан».
«Господи, невже я це сказала?» — подумала я, а вголос промовила:
— Вибач. Я була зовсім не готова до цього…
Сльози все ще котилися з моїх очей, стікали по щоках. Я розтирала їх по обличчю разом із тушшю. Уявляєте, який у мене був вигляд? Голова розколювалася на сто шматків, і в мене було таке відчуття, що я шугонула із кручі. Прямо у вир.
Зате Майк виглядав щасливим. Обіймав мене, цілував, кружляв.
— Будь ласка, Поліно, вибери собі ще одну каблучку — engagement ring (каблучка для заручин: у США заведено дарувати її перед весіллям). Господар магазину Алі покаже тобі, де вибирати.
Алі підвів мене до прилавка, де були золоті каблучки з біленькими камінцями. «Які гарні каблучки з цирконієм», — захопилася я.
— А можна ось цю, з трьома камінчиками? Вона дуже підходить за стилем до шлюбної.
— Звісно, можна, — посміхнувся Майк, як мені здалося, якось загадково. — Тепер треба почекати, поки нам підженуть розміри. На це потрібно хвилин двадцять-тридцять. Посидимо тут чи ще походимо по магазинах?
— Давай посидимо. У мене чогось дуже болить голова.
Поки ми чекали, я, нарешті, трохи заспокоїлася, і до мене навіть повернулося почуття гумору або щось на нього схоже.
— Взагалі-то, коли чоловік робить жінці пропозицію про одруження, то обов’язковими атрибутами є квіти і шампанське, — навіщось уїдливо зауважила я.
«Шампанське, бач, їй подавай! Чи давно вмирала від страху в сусідній крамничці, думаючи, що він тебе в рабство запроторив?»
— Шампанське я тобі обіцяю ввечері. А щодо квітів… У нас в Америці, якщо чоловік дарує жінці «овочі», то можна обійтися і без квітів.
— Овочі? Але де ж овочі? Ми їх наче не купували…
— Ну, як же? От скажи мені, в яких одиницях вимірюють розмір діамантів?
— У каратах (cаrat вимовляється майже як carrot — морква)… А-а-а-а, ось які овочі! — розсміялася я. І тут я зрозуміла! —Так це… оті біленькі камінчики — це…
— Yes. It’s diamonds (Так. Це діаманти), — скромно відповів мій майбутній чоловік.
— Ох… вибач, Майкле! Отой перстень з трьома камінчиками… — почала я виправдовуватися. — Я ж не знала, що це діаманти… А можна поміняти на інше?
— Навіщо міняти? — здивувався Майк. — Дуже гарна каблучка.
— Але ж це дорого, — майже нечутно пробелькотіла я. Та він все одно почув.
— Вона не надто дорога. Заспокойся.
Але заспокоїтися я не могла, бо в моєму розумінні діаманти «не надто дорогими» не бувають. Але більше нічого говорити не стала. Раптом відчула страшенну втому. Та й голова все ще боліла.
Поки сиділа мовчки, Майк отримав можливість розповісти мені про те, що він планує справити весілля в Україні, тільки-но ми туди повернемося. Він хоче, щоб я запросила сина з дружиною, родичів і своїх друзів, які, на його думку, стали і його друзями.
Увечері в шикарному ресторані готелю «Hilton» ми відсвяткували наше заручення. А рано-вранці вже сиділи в літаку. Майк сидів із заплющеними очима, посміхався і тримав мене за руку, на якій виблискувала каблучка з трьома діамантами.
А я розмірковувала над мінливістю долі. Як же так сталося, що за якихось півгодини я прожила ціле життя — від принизливого смертельного страху в маленькій парфумерній крамничці до найвищого щастя в ювелірному магазині через дорогу? Як так сталося, що за ці півгодини я зрадила свої принципи і погодилася одружитися з людиною, яку зовсім не знаю? Яку спочатку підозрювала у зраді й работоргівлі, а потім погодилася провести з нею в горі й у радості залишок свого життя? Як так сталося, що після сорока п’яти років життя в одній країні у мене з’явиться можливість побачити Америку, а може, і не лише її? Господи, адже тепер я повинна буду виїхати зі своєї країни і залишити тут усе найдорожче: сина, онука, друзів, роботу, саму країну, врешті-решт! Чи означає це, що я проміняла все на три блискотливі камінчики?