Бережіть янголів своїх
- Автор: Брукс Татьяна
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-054-2
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бережіть янголів своїх». Краткое содержание книги:
У творах, що увійшли до цієї книжки, авторка розповідає історії звичайних жінок, які відчайдушно хочуть бути щасливими. Але життя, немов бурхливий вир, часто зводить нанівець усі їхні мрії та сподівання… Та коли опускаються руки, хто ж вершить нашу долю і допомагає не втратити віру та надію на краще? Ця книжка допоможе отримати відповіді на ці та інші непрості питання, а ще заглибитися у світ людських почуттів, де вкотре протиборствують життя і смерть, кохання й розлука, вірність і підступна зрада…
Повернулися додому напередодні Нового року. І знову я подумала про мінливість долі. Минув лише рік… Але ніби завдовжки з життя. Тодішньої новорічної ночі я почувалася нещасною, покинутою, самотньою, скривдженою бідолахою. Сьогодні все — до непристойності навпаки.
Я набрала номер телефону сина.
— Привіт, синку.
— Здрастуй, мамо.
— Вово, мені Майк освідчився… — почала я з місця навскач. — Я погодилася, але дуже боюся… Усе ще, правда, можна скасувати, поки не розписалися…
— Мамо! Ти що? Це ж чудово! Чого ти боїшся? Навіщо скасовувати? Майк — хороша людина.
— Ну звідки ти знаєш, яка він людина?
— Я відчуваю…
Це правда, Вовчик «відчував» людей. Особливо коли був маленьким. До одних людей ішов на руки запросто, а до інших — нізащо в світі! Потім іноді мені говорив, показуючи на деяких гостей, яких завжди було багато в нашому домі: «Це — хороший дядько. А ця тітка — погана». Згодом ми мали можливість переконатися в тому, що дитина була права.
— Іще, — продовжував він, — ти — молода жінка. Тобі треба влаштовувати своє життя. Бо коли ти його не влаштуєш, то будеш, як багато матусь, «діставати» своїх дітей, себто — мене. Я, звісно, намагатимуся бути добрим сином, але, ти ж сама розумієш, що це неправильно.
Із цим я не могла не погодитися. Деякі з моїх знайомих самотніх жінок дійсно не могли знайти собі кращого заняття, ніж «діставати» дітей своїми настановами, болячками і проблемами.
Один-нуль на користь Майка!
Та мене все ще долали сумніви…
— Але ж мені доведеться виїхати до Америки! Кинути тут вас самих. Іванка. І взагалі, усі будуть вважати, що я Батьківщину зрадила…
— Ох, мамо… Ну що ти там зрадила? Нині вже весь світ їздить туди-сюди. Люди воліють жити там, де краще, а не там, де народилися. І що взагалі означає — зрадила? Ти нікому не продала ніяких секретів нашої Батьківщини. Не вкрала. Не вбила. Ти просто влаштовуєш своє особисте життя.
Рахунок — два-нуль!
— І мене ти не кидаєш. Я — дорослий одружений чоловік, здатний вирішувати свої проблеми самостійно. Все одно ми часто вже не бачимося, а телефонувати і звідти можна.
Уже — три-нуль!
— А раптом там буде погано, і життя не складеться? — чинила вже зовсім слабкий опір…
— А якщо не складеться, то завжди можна повернутися. Це ж не за радянських часів. Зараз люди вільно можуть пересуватися по всьому світу.
Чотири-нуль!
— Що це ти там рахуєш, мамо?
— Та так, нічого, спасибі тобі, синку…
Отже, Майк переміг, і приніс йому цю перемогу мій син. І я була цьому рада…
Просто вражає, як деякі події можуть змінити нас і наше ставлення до навколишнього світу. Ось ти раптом із замордованої життям і постійними неприємностями, не надто молодої жінки перетворюєшся… на королеву балу. Душу твою вже не гризуть сумніви й почуття невпевненості в собі. Вона підноситься вгору разом із мрією, радіє життю, сміється і тріумфує: «А-а-ах, яке прекрасне життя!»
Звичайна зала ресторану перетворюється на палац із білосніжними колонами й ароматами вишуканих страв. Він заповнений квітами та музикою. Навколо тебе — твої піддані. Вони дивляться на тебе із захопленням, а деякі навіть із заздрістю. Усі радіють разом із тобою і говорять тільки приємні речі.
І саме життя здається чарівним. Особливо якщо ця подія відбувається напередодні «старого» Нового року. Це свято саме по собі настільки неймовірно казкове, що лише підсилює це враження. А все чому? Так, тому, що знайшлася одна-єдина людина, яка, танцюючи зараз із тобою, дивиться на тебе із захопленням та любов’ю. (Ось і костюмчик став у нагоді.)
Для нього теж усе змінилося відразу. Він отримав свій приз. Він довго шукав його. І ось нарешті він тримає в обіймах Жінку, яку хотів собі за дружину. Він дивиться на неї, немов на найбільше багатство світу. Хіба не так ви почувалися в день вашого весілля?
Через день Майк вилетів. Для того, щоб поїхати за чоловіком, потрібно було отримати візу. А для цього треба було надати досить великий пакет документів і пройти цілу низку процедур.
Свято скінчилося, і на мене знову накотився страх. (Господи! Ну, яка ж я боягузка!) Так, і що тепер робити? А що коли він поїхав і ніколи більше не повернеться? Так і житиму з чужим прізвищем? І розлучення не отримаєш, усе-таки інтернаціональний шлюб. Навіщо мені все це треба було? Жила б собі спокійно, як усі. Так ні, заміж їй, бачте, захотілося…