Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
6 листопада в Зятківцях, де розміщувалася штаб-квартира командувача 4-ї дивізії «білих» Якова Слащова, представники Тарнавського підписали угоду про повний перехід УГА разом з усіма її запасами на бік Добровольчої армії.
Умовою переходу була відмова від застосування УГА проти військ, що залишалися під проводом Петлюри. Інший важливий пункт договору — припинення діяльності уряду ЗОУНР у зв’язку з «відсутністю території». Осідком адміністрації Петрушевича було визначено Одесу[695].
У той самий час Директорія й уряд, які провадили паралельні переговори з більшовиками: прийняли їхні умови щодо військово-політичного союзу, спрямованого проти Денікіна. Текст угоди ще 25 жовтня привіз емісар Москви Платтен. Формула угоди — «союз проти Денікіна за деякі землі, зайняті большевиками»[696]. Москва також поінформувала про наказ командувачу своєї 12-ї армії передати Дієвій армії (але тільки після початку переговорів!) 12 тис. рушниць, 200 тис. набоїв, 12 нових гармат і «потрібну кількість кулеметів». «Вже незабаром після від’їзду Пляттена до Москви, — пригадував Мазепа, — наш фронт проти большевиків <...> був фактично зліквідований. Внаслідок цього, в середині жовтня Січові Стрільці й 1-й та 2-й корпус Галицької армії були перетранспортовані <...> проти Денікіна». У той сам час «провідники Галицької армії продовжували твердо стояти на тому, що нас може врятувати тільки союз з Денікіном».
Наслідок такої політики був самозрозумілим: відносини між двома українськими керівними центрами загострилися до крайньої межі, Петрушевич знову став бойкотувати засідання Директорії[697].
17 листопада він підписав нову угоду з «білими», яка майже дослівно повторювала попередню. Після цього диктатор ЗОУНР виїхав до Відня.
Репліка автора
Відомий на сьогодні обсяг свідчень про ЗУНР та її лідера, здавалося б, не залишає багато місця для фантазій.
Але це уявлення глибоко помилкове. Усупереч усім виявленим документам, а найголовніше — незаперечним фактам, відомим від 1919 р., знаходяться-таки «фахівці», для яких правдиві свідчення не мають ніякого значення. Мають значення бурхлива фантазія та велична національна свідомість.
Ось лише один приклад: на підставі огляду печатки на одному з документів, підписаних Петрушевичем 29 грудня 1921 р., робиться такий висновок: «Поєднання гербів двох держав українського народу — УНР та ЗУНР... символізує... органічну державну єдність західноукраїнських з усіма українськими землями, як це і було проголошено під час злуки УНР і ЗУНР, ... свідчить про панування в цей час серед її керівництва соборницьких настроїв. Це, в свою чергу, робить сумнівним твердження окремих дослідників про те, що вже восени 1919 р. наступив державний розрив між ЗУНР і УНР»[698].
Уряд Мазепи і гроші
Чи не єдиний напрямок державотворення, на якому уряд Мазепи — так само, як і попередні, досягнув значних успіхів, це безконтрольне розтринькування десятків та сотень мільйонів чи то гривень, чи то одиниць іноземної валюти:
— 500 млн грн — «на потреби Дієвої армії» (6 вересня),
— 100 млн грн — позика «міським самоврядуванням на закупки в межах України речей першої необхідності» (30 жовтня),
— 60 млн грн — міністру шляхів «на відновлення зруйнованих залізничних і шосових будувань»,
— 40 млн грн — міністру народного господарства «з огляду на поширення території та збільшення оперативних витрат» (4 вересня),
— 35 млн 660 тис. грн — «на ремонт шосейних шляхів в 1919 р.» (6 вересня),
— 20 млн 904 тис. грн — «на допомогу пресі на Україні» (16 вересня),
— 20 млн грн — «на видання підручників, шкільних книжок і шкільного приладдя для шкіл всіх типів» (9 жовтня),