Грушевський, Скоропадський, Петлюра

УСДРП запропонувала негайно ввести до складу уряду представників опозиції. УПСР виступила проти, запропонувавши встановити диктатуру двох партій. «Після взаємних переговорів і дискусій, — пригадував Мазепа, — есери погодилися на видання урядової деклярації щодо зміни “трудового принципу” на парламентський», «залишивши за собою право агітації за трудовий принцип»[682].

За місяць, 17 вересня, Петлюра звернувся з відозвою до населення, яку, за конкретних обставин часу та місця навряд чи хтось міг прочитати. В ній було викладено головні принципи очолюваного ним режиму: відмова від «трудового принципу», намір запровадити загальне, рівне, таємне, безпосереднє, пропорційне виборче право. Голова Директорії обіцяв:

— неухильно обстоювати самостійність і незалежність УНР,

— передачу «земель казенних і всіх великих власників без викупу до рук селянства»,

— запровадження «цілковитого забезпечення робітничої кляси, як того вимагають інтереси самих робітників та інтереси республіки», 8-годинного робочого дня та страхування робітників,

— «мир та добре співжиття зі всіма народами світу» та «зав’язання з ними торговельних зносин».

Петлюра запевняв: «Щоб остаточно збудувати і завершити будівлю Української Держави, Уряд Республіки при першій змозі скличе Велику Державну Раду, яка прозветься українським Парляментом з установчими функціями, до складу якого увійдуть представники найширших кіл українського громадянства. Цей парлямент, а не хтось інший, розв’яже справу нашого державного устрою і дасть нарешті спокій, лад і силу Державі».

Документ також інформував тих, хто мав змогу його прочитати, що «Верховний Уряд Республіки, Директорія» під головуванням самого Симона Васильовича віднині складається лише з нього, Швеця та Макаренка. Рівно ж доводив до відома про призначення нового уряду на чолі з Мазепою[683]. Той, в свою чергу, заходився визначати принципи державного устрою УНР — і це через півроку після її проголошення!