Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Розділ дев’ятий
Зліва по борзу пропливали неприступні скелі, над якими здіймався густий тропічний ліс, а далі за широкою зеленою смугою здіймалося в небо, аж у хмари, громаддя гірських хребтів під пишними білими сніговими шапками.
«Фівер» неквапно проходив уздовж цих негостинних берегів, шукаючи свою звичну стоянку в гирлі безіменної річечки. Перш, ніж починати лов, треба було добре полагодити корпус, відремонтувати човни. Ну, і, зрозуміло — продукти. Екіпажу потрібні були свіжі запаси м’яса, фруктів та овочів.
Ще років сімсот тому ельфом Фуртелем, дідом Драгая, на березі невеличкої бухти були розбиті городи, постійний догляд за якими і по сьогодні здійснювали команди кораблів спочатку діда, тоді його сина, тепер онука. Вони щедро постачали рибалкам овочі, а фрукти та м’ясо давав тропічний ліс. Вдосталь було і прісної води: схили гір блищали під вертикальним промінням екваторіального сонця тисячами срібних ручаїв, що починали свій шлях з території холодних вічних снігів і завершували його в теплому океані.
Капітан зійшов на місток, проміряв кілька разів курсові кути по берегових орієнтирах і дав стерновому команду повертати.
Плавно й велично «Фівер» звернув до неприступного, як здавалося, берега. Матроси згорнули майже всі вітрила і корабель несла хвиля припливу. Скоро, неподалік від бортів, то справа, то зліва, почали вишкірятися рифи. Та капітан і стерновий добре знали свою справу. За якийсь час всі побачили неширокий вхід до бухти, що глибоко врізалася у скелястий берег. Вхід до неї ховали дві чудернацькі за формами скелі. За скелями відкривався чудовий краєвид. Бухта, вганяючись у берег на цілий кілометр, була не широкою, всього метрів із триста. Береги являли собою піщані та галькові пляжі. Поміж пляжами де-не-де стирчали скелі. Завширшки пляжі мали від десяти до ста метрів. Одразу за ними починався ліс. Далі бухта переходила в русло ріки. Коли корабель підійшов до її гирла, з-поміж зелені дерев вигулькнули і житлові споруди: до десятка кам’яних будинків під дощаними покрівлями. Довкола акуратні грядки, поділені низенькими кам’яними розгорожами. Городи щедро зрошувалися гірськими ручаями, спрямованими хазяйновитими господарями в потрібному напрямку. Трьом поколінням капітанів-рибалок вдалося збудувати справжнє містечко.
Прогуркотів якірний ланцюг і корабель став недалечко од берега. Бухта була глибокою. Вся команда почала переправлятися на берег, щоб на час ремонту судна оселитися у будинках на суші.
Наступного дня з ранку всі зайнялися справами. Хто заводив під корабель канати, щоб його можна було перехилити на бік і полагодити днище, хто пішов до лісу валити потрібні дерева, хто готував до запуску лісопилку, хитро влаштовану таким чином, що її приводила в дію річка. Троє матросів, що вже були тут не вперше, вирушили на полювання. Жінки порпались на городах. Роботи там було не багато: вода справно текла зрошувальними каналами, від бур’яну та шкідників городи надійно захищали захисні закляття. Одним словом, все тут було облаштоване як у найкращому місті великого Лона.
Вже встигли вибрати з води сіті, закинуті в гирлі ріки і відтеребити на кухню три відра свіжої риби. Екіпаж, не відволікаючись від роботи, з задоволенням вдихав приємні запахи майже готових страв, що після довгого перебування у морі обіцяли бути надзвичайно смачними. Йшло до обіду. А тим часом, Драгай та Брон не привертаючи до себе нічиєї уваги — мабуть, не обійшлося й тут без допомоги магії — увійшли до будинку капітана і там відбувалося таке:
У кімнаті, що закривалася на складний, особливої конструкції замок, світився вже знайомий нам екран магічного зв’язку, перед яким і стояли капітан з боцманом:
— Пояснити напад я не можу. — говорив Драгай. — Відчуваю, що це не було реакцією пораненого чи хворого звіра. Хіба що є одна думка… Ми з Броном вже обговорювали її, але не дуже впевнені. Справа в тому, що у нас на борту є троє друзів. Дуже хочуть потрапити на Асарх. Очевидно, відчувають Поклик. Ми бачимо, що у них високий магічний потенціал. Це — готові кандидати до Школи. Отже, цілком імовірно, що змій їх відчув. Але якщо саме це спровокувало напад, виходить, що змій — це хтось із загону охорони Чорних…
Кілька секунд питання Драгая лишалося без відповіді, а тоді голос з екрану відповів:
— Так, магістре! Ви все зрозуміли правильно! І це справді робота Чорних. До речі. Якщо трапиться нагода — подякуйте Вчителю Ревлісу. За дорученням Конклаву саме він прикривав цей рейс. Ми чекали чогось подібного. І про цю трійцю знаємо. Чекаємо на них. Мапа з нанесеним маршрутом у них є, тому, якщо вони тобі зараз не дуже потрібні, можеш відпусти їх одразу. До речі, і команді вашій буде спокійніше.