Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Проте в одному надзвичайно важливому сенсі цей перший радянський голод відрізнявся від голоду через десять років: у 1921 році масове голодування не приховували. Навпаки, режим намагався допомогти тим, хто голодував. 21 червня 1921 року газета «Правда» повідомляла, що в радянській Росії голодують 25 мільйонів людей. Незабаром режим погодився на створення Всеросійського комітету допомоги голодуючим. Він складався з громадських діячів, які не були більшовиками. Було створено місцеві комітети самопомочі.[202] Згодом звернення про допомогу розіслали за кордон. Зокрема, Максим Горький провів відому кампанію «До всіх чесних людей!»: «Для країни Толстого і Достоєвського, Менделєєва і Павлова, Глінки... настали похмурі дні», — писав він, закликаючи до пожертв. До списку славетних росіян Горький чомусь не включив імен Леніна й Троцького.[203] Цікаво, що КП(б)У (не зважаючи на параною в ставленні до діаспори в наступні роки) навіть обговорювала питання про звернення до українців, що емігрували в Канаду та США.[204]

Це відкрите прохання до міжнародної спільноти про допомогу — єдине за всю радянську історію — принесло швидкі результати. Людям, що потерпали від голоду, допомагали кілька благодійних організацій, включаючи Міжнародний Червоний Хрест, Об’єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям (відомий як Джойнт) і Місія Нансена (європейська організація під керівництвом норвезького філантропа й мандрівника Фрітьйофа Нансена). Але головним джерелом допомоги стала саме Американська адміністрація допомоги, котра навесні 1921 року вже працювала в Європі. Заснована майбутнім Президентом Гербертом Гувером, АРА успішно роздала їжу та медикаменти в Європі на суму більш як 1 мільярд доларів лише за перші 9 місяців роботи після підписання миру в 1918 році.[205] У відповідь на звернення Горького, добре обізнаний у специфіці більшовизму Гувер розширив й на Росію мережу допомоги всім, хто голодував.

Перед тим, як розпочати роботу, Гувер висунув такі вимоги: звільнення всіх американців з радянських в’язниць і гарантії імунітету від переслідувань для усіх американських працівників АРА. Гувер побоювався, що допомогу можуть розікрасти, тому контролювати розподіл належало персоналу АРА. Він також хвилювався, що американців, які працюватимуть у Росії, можуть звинуватити в шпигунстві (а вони таки збирали інформацію та відсилали її додому дипломатичною поштою).[206] Такі вимоги не на жарт розлютили Леніна: він назвав Гувера «нахабою і брехуном» та всіляко лаяв «підлість» Америки, Гувера та Ради Ліги Націй. Він заявив, що «Гувера слід покарати, привселюдно дати ляпаса, щоб увесь світ побачив». Зважаючи на обсяг допомоги, якої потребувала Росія, така заява здавалася дивною. Проте розмах голоду був настільки великим, що Ленін зрештою поступився.[207]