Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 ... 191
Перейти на страницу:

Як і десять років по тому селяни їли собак, пацюків і комах; вони варили траву й листя; були випадки канібалізму.[198] Саратов — річковий порт на Волзі — опинився в епіцентрі голоду. Група біженців, які в Саратові зуміли сісти на поїзд до Риги, так описали життя в самому місті:

Старі підводи для сміття збирали мертвих щодня, ніби це був непотріб... На вулицях ми бачили багато хворих на бубонну чуму. Радянська преса про це ніколи не згадувала, чиновники намагалися приховати спалах цієї хвороби від громадськості...

Радянський уряд повідомляє, що селяни покидають своїх дітей. Це не так. Насправді деякі батьки підкидають своїх дітей державі, яка обіцяє піклуватися про них, але не робить цього. Інші кидають своїх дітей у Волгу, адже переконані, що краще їх утопити, ніж віддати на виховання в комуністичній вірі, яку вони вважають антихристиянським вченням.[199]

Як і десять років по тому, люди, котрі страждали від голоду, прагнули втекти зі спустошеного села й гуртувалися в стихійних таборах біженців у містах і довкола вокзалів, жили в старих вагонах і «збивалися до купи як колонія тюленів, у якій матері і малеча тулилися одне до одного».[200] Американський журналіст Ф. А. Маккензі описав таку картину на залізничному вокзалі в Самарі:

Тут були хлопці високі, висохлі і настільки тоненькі, що люди на Заході не можуть собі навіть уявити, вкриті лахміттям і брудом. Старі жінки, деякі з них напівпритомні, сиділи на землі, пригнічені голодом, бідністю і лихом... Бліді матері намагалися пересохлими грудьми нагодувати дітей, котрі помирали на очах. Якби новий Данте з’явився б серед нас, після відвідування одного такого вокзалу він написав би нове «Пекло».[201]

Проте в одному надзвичайно важливому сенсі цей перший радянський голод відрізнявся від голоду через десять років: у 1921 році масове голодування не приховували. Навпаки, режим намагався допомогти тим, хто голодував. 21 червня 1921 року газета «Правда» повідомляла, що в радянській Росії голодують 25 мільйонів людей. Незабаром режим погодився на створення Всеросійського комітету допомоги голодуючим. Він складався з громадських діячів, які не були більшовиками. Було створено місцеві комітети самопомочі.[202] Згодом звернення про допомогу розіслали за кордон. Зокрема, Максим Горький провів відому кампанію «До всіх чесних людей!»: «Для країни Толстого і Достоєвського, Менделєєва і Павлова, Глінки... настали похмурі дні», — писав він, закликаючи до пожертв. До списку славетних росіян Горький чомусь не включив імен Леніна й Троцького.[203] Цікаво, що КП(б)У (не зважаючи на параною в ставленні до діаспори в наступні роки) навіть обговорювала питання про звернення до українців, що емігрували в Канаду та США.[204]

Це відкрите прохання до міжнародної спільноти про допомогу — єдине за всю радянську історію — принесло швидкі результати. Людям, що потерпали від голоду, допомагали кілька благодійних організацій, включаючи Міжнародний Червоний Хрест, Об’єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям (відомий як Джойнт) і Місія Нансена (європейська організація під керівництвом норвезького філантропа й мандрівника Фрітьйофа Нансена). Але головним джерелом допомоги стала саме Американська адміністрація допомоги, котра навесні 1921 року вже працювала в Європі. Заснована майбутнім Президентом Гербертом Гувером, АРА успішно роздала їжу та медикаменти в Європі на суму більш як 1 мільярд доларів лише за перші 9 місяців роботи після підписання миру в 1918 році.[205] У відповідь на звернення Горького, добре обізнаний у специфіці більшовизму Гувер розширив й на Росію мережу допомоги всім, хто голодував.

Перед тим, як розпочати роботу, Гувер висунув такі вимоги: звільнення всіх американців з радянських в’язниць і гарантії імунітету від переслідувань для усіх американських працівників АРА. Гувер побоювався, що допомогу можуть розікрасти, тому контролювати розподіл належало персоналу АРА. Він також хвилювався, що американців, які працюватимуть у Росії, можуть звинуватити в шпигунстві (а вони таки збирали інформацію та відсилали її додому дипломатичною поштою).[206] Такі вимоги не на жарт розлютили Леніна: він назвав Гувера «нахабою і брехуном» та всіляко лаяв «підлість» Америки, Гувера та Ради Ліги Націй. Він заявив, що «Гувера слід покарати, привселюдно дати ляпаса, щоб увесь світ побачив». Зважаючи на обсяг допомоги, якої потребувала Росія, така заява здавалася дивною. Проте розмах голоду був настільки великим, що Ленін зрештою поступився.[207]

вернуться

198

ЦДАВОУ 337/1/8085 (1929), 38–40.

вернуться

199

Donald S. Day, “Woman Reveals Vast Horror of Russian Famine”, Chicago Tribune (15 August 1921), 5.

вернуться

200

Patenaude, The Big Show in Bololand, 55.

вернуться

201

Patenaude, The Big Show in Bololand, 59.

вернуться

202

Про ситуацію на Північному Кавказі див. у кн. Р. Г. Тикиджьян, Т. В. Панкова-Козочкина, “Голод 1921–1922 годов и 1932–1933 годов на юге России”, 85.

вернуться

203

Таке спостереження робить Бертран Потенод в кн. The Big Show in Bololand, 27.

вернуться

204

ЦДАГОУ 1/6/29 (1922), 30.

вернуться

205

ЦДАГОУ 1/6/29 (1922), 27–30.

вернуться

206

ЦДАГОУ 1/6/29 (1922), 39–41.

вернуться

207

Pipes, Russia under the Bolshevik Regime, 416.

1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)