Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 27 28 29 30 31 32 33 34 35 ... 191
Перейти на страницу:

Армія Польської Республіки, за моїми наказами, просунулася вглиб України. Я хочу, щоб мешканці цієї країни знали, що польські вояки викинуть з вашої землі загарбників, проти яких ви повстали зі зброєю, захищаючи ваші домівки від насильства, грабунку та поневолення. Польські війська залишаться в Україні доти, доки до влади не прийде легітимний український уряд.[172]

Поляки та українці розпочали спільну кампанію на початку 1920 року і спершу майже не зустріли опору. 7 травня армія Пілсудського увійшла до Києва, який настільки погано захищали, що польські вояки в’їхали до міста на трамваях. Із запізненням, але ще один командувач Добровольчої армії, генерал Петро Врангель погодився приєднатися до них зі своєї бази в Криму.

Польська окупація була нетривалою. 13 червня Червона армія змусила поляків відступити. На початку серпня червоноармійці були вже під Варшавою. Пілсудський посунув їх назад після битви, яка увійшла в історію під назвою «Диво на Віслі». Польські війська знову увійшли в Україну, але їм не вдалося створити незалежну українську державу. Пілсудський підписав мирний договір у жовтні, а наступного року уклав угоду про державний кордон між Польщею і радянською Росією.[173]

Проте навіть після того, як рештки білих сил, що застряли в Криму, похапцем завантажились на кораблі та відпливли в Чорне море, думки про контроль над Україною не полишали більшовицьку уяву. Троцький пояснював у листі до колег, що встановлення миру в Україні буде важким. Незважаючи на воєнну перемогу Червоної армії, ідеологічна революція в Україні так і не сталася: «Досі радянська влада трималася в Україні (і не дуже добре) головним чином через міць Москви, завдяки великоросійським комуністам та російській Червоній армії».[174] Висновок був очевидним: Україну приборкали силою, а не переконаннями. І колись силу доведеться застосовувати знову.

Українська воєнна загроза зникла, але питання ідеологічної непокори залишалося. Український націоналізм було розбито на полі бою, але він продовжував притягувати до себе український середній клас, інтелігенцію та немалу частину селянства. До того ж, він загрожував цілісності радянської держави, яка і так намагалася впоратися з усіма національними відмінностями. Найбільш загрозливим було те, що націоналізм мав властивість приваблювати іноземні сили, особливо на кордоні з Польщею.

Українське повстання також поставило під загрозу увесь більшовицький проект. Справжні настрої його учасників знайшли відображення в радикальній, анархічній, антибільшовицькій риториці. Мільйони українських селян прагнули соціалістичної революції, але не більшовицької, і точно не під керівництвом Москви. Хоча українські лідери і представляли широкий спектр поглядів — від анархістів до монархістів — селяни повсюдно продемонстрували цілковиту одностайність своїх прагнень. Вони хотіли голосувати за власних представників, а не за комуністів. Вони хотіли забрати землю у великих поміщиків, але господарювати на ній бажали самостійно. Вони не воліли «другої панщини», якою їм здавалось колективне господарство. Вони очікували на повагу до своєї релігії, мови й традицій. Вони хотіли мати можливості продавати власне зерно підприємцям і ненавиділи примусову конфіскацію своєї продукції.[175]

Такі прагнення — соціалізму без авторитаризму, без більшовиків і комунізму — голосно відгукнуться протягом 1920-х років. Пізніше у ВКП(б) постане «ліва опозиція» Троцького. Проте саме Україна стала першим і найпотужнішим виявом антирадянських «лівих сил». «Жорстокий урок 1919 року», як пізніше буде названо повстання українських селян, більшовики запам’ятають надовго.[176]

3

Голод та перемир’я, 1920-ті

вернуться

172

Jozef Piłsudski and Mikhail Nikolaevich Tukhachevskii. Year 1920 and its Climax: Battle of Warsaw During the Polish-Soviet War, 1919–1920 (London: Piłsudski Institute of London, 1972), 13.

вернуться

173

Adam Zamoyski, Warsaw 1920: Lenin’s Failed Conquest of Europe (London: Harper Perennial, 2009).

вернуться

174

Borys, The Sovietization of Ukraine, 293–5.

вернуться

175

Graziosi, Stalinism, Collectivization and the Great Famine, 22–3.

вернуться

176

Слова Григорія Петровського наведені в кн. Terry Martin, Affirmative Action Empire: Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939 (Ithaca, NY: Cornell University Press), 78.

1 ... 27 28 29 30 31 32 33 34 35 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)