Сміх. Біологія, психіка, культура
- Автор: Смаджа Ерік
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-80-9
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Сміх. Біологія, психіка, культура». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів.
• Стосунки мати–діти позначені емоційним теплом, що дозволяє встановити ігрові взаємодії, під час яких виникає сміх. «Молода мати грає зі своїм малюком, злегка плескаючи його по спині, дитя починає сміятися, і вона настільки захоплюється грою, що плескає дедалі сильніше, поки дитина не заплаче. Тоді вона зупиняється і втішає її».
• Стосунки між молодими жінками та дівчатками, які формують між собою однорідні групи, вочевидь просякнуті грайливістю. Вони бавляться і жартують із дітьми також.
• Хлопці не знають інших розваг, крім баталій або трюків, які вони показують один одному, або влаштовують ігри зі свійськими тваринами.
• Дорослі сміються над поведінкою «майбутніх одружених», які перебувають у приписаних стосунках двоюрідних брата і сестри, називаючи їх «наречений/наречена».
«Любовні справи, — пише Леві-Строс, — викликають величезний інтерес і допитливість індіанців; вони спраглі до розмов на ці теми, і зауваження, якими обмінюються в таборі, повні натяків і прихованих недомовок».
— Зазначимо також любовні ігри, яким пари віддаються неподалік від спільного вогнища, збурюючи вибухи сміху.
— Нарешті, згадаймо дружні стосунки намбіквара з їхніми свійськими тваринами, до яких ставляться як до дітей — з ніжністю, ласкою, а також старанно вичісують їх; якщо собаки відіграють утилітарну роль (з ними ходять на полювання), то півнів, курей, мавп, папуг розплоджують, щоб розважатися. Для групи вони є об’єктом для забави, веселощів, сміхотворного та сміху.
Так, смішне для намбіквара — частина повсякденності, воно не «естетичне», тобто штучно зроблене, хоча може бути добровільним і мимовільним. Вождь, веселий жевжик, і свійські тварини мають завдання, крім інших функцій, розважати групу, смішити її. Ігровий контекст є привілейованою просторово-часовою соціальною рамкою творення і поширення смішного та сміху. Такими ж є моменти розрядки і відновлення єдності групи. Смішне і сміх тоді асоціюються з психічною безпекою, приязню і соціальною співучастю. Сексуальність утверджується як першорядна й улюблена тема «для сміху». У тексті автора ми не помітили ані технічних, ані тілесних зразків сміху.
На основі цих елементів чи було б доречно розглянути існування зв’язків між формами смішного та сміху з бідністю соціальної, політичної, економічної організації чи навіть рудиментарний характер їхньої матеріальної культури?
Перш ніж зробити це, звернемося до народності гуаякі, про яку розповідає хроніка П’єра Кластра[53].
Б. Гуаякі.
• Ідеться про кочових мисливців-збирачів із Парагваю, які живуть групами від 20 до 25 осіб, але всі вони щороку в червні збираються в одному таборі з нагоди Свята меду. Так плем’я відновлює свою єдність. Їхня соціальна та політична організація, а також економіка мають сильні аналогії з організацією та економікою індіанців намбіквара.
• Чоловік уважається мисливцем. Він не може водночас бути і чоловіком, і не мисливцем. «Увесь символічний простір маскулінності розгортається в акті запускання стріл». Якщо чоловік не мисливець, група не сприймає його всерйоз.
Жінка займається збиральництвом, і кошик є одним із символів жіночності. Отже, маємо дві еквіваленції:
чоловік = полювання = лук;
жінка = збиральництво = кошик.
• Щодо сексуальності, дорослі нею неабияк цікавляться. Вони говорять у присутності дітей (кібучу) без будь-яких церемоній про «мено» (заняття коханням), переказують історії та походеньки тих, хто цьому віддається, і обмін жартами на цю тему зрозумілий усім.
Кібучу дуже веселяться, підглядаючи за дорослими.
— Смішні факти і сміх.
• Кібучу, старанно тримаючи у таємниці свою гігієнічну та еротичну діяльність, веселяться з приводу дорослих, шпигуючи за ними в подібних ситуаціях.
• Також багато сміються під час еротичних ігор і пестливих доторків між чоловіком і жінкою, нареченою і нареченим.
• Крім сексуальності, головної сміхової теми, ще одним предметом сміху і смішного як серед дітей, так і серед дорослих є психосоціальна девіантність щодо припустимих і усталених норм. Оскільки чоловік ототожнюється з полюванням, а жінка — зі збиральництвом і своїм кошиком, то чоловік, який не вміє полювати й носить кошик, є девіантним; він буде висміяний і взятий на кпини. Автору траплялися такі випадки й персонажі під час перебування в одній групі гуаякі (аче гату).
53
P. Clastres, Chronique des Indiens Guayaki, Paris, Plon, coll. «Terre humaine», 1972.