Сміх. Біологія, психіка, культура
- Автор: Смаджа Ерік
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-80-9
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Сміх. Біологія, психіка, культура». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів.
• Моторний лице-дихальний шлях витрачає переповнену психічну енергію з радше позитивною властивістю (життєрадісність), загрожуючи таким чином цілісності та самовладності Я. Тоді моторика стає, як у дитини, функцією Я («тілесне Я») на службі самоконтролю психічного апарату. Сміх, особливий спосіб розрядки, також сигналізує про задоволення від психічного самовладдя, яке перебувало під загрозою, але щасливо відновлене. Пізніше він витрачає також і психічну енергію, що була збережена і раніше інвестована в певні психічні функції, такі як витіснення. Це стосується психоекономіки сміху.
• У перспективі подвійного руху дистанціювання (ідентифікації, а відтак проекції), що задіяний у комічній комунікації, сміх чудово «передає мімікою» цю діалектику відкриванням рота (тілесна опора ідентифікації) для інтроекції і проекції через вокалізації, що нагадує уривчасте, повторюване виштовхування поганого інтроектованого об’єкта. Але відкривання рота за допомогою вокалізацій, демонструючи зуби, первісний перцептивно-вітальний отвір, може також репрезентувати нарцисичну експансію і всесильний самоконтроль в оральному та «клонічному» режимі, пропонуючи один з мімічних виявів маніакального захисту, а отже, маючи також контрдепресивне значення. Сміх може по-іншому сигналізувати про розв’язання та опанування конфлікту тенденцій з перемогою Я, породжуючи нарцисичне задоволення і «компроміс», а саме «тріумфальний зв’язок між різними інстанціями».
• Водночас, окрім задоволення від самовладдя і нарцисичного тріумфу, сміх також сигналізує про садистичне (оральне) задоволення з виставлянням зубів, «готових укусити». Це пов’язано з наміром грайливого укусу, звідки походить міміка «розслаблене обличчя — відкритий рот» у вищих приматів, що спостерігається під час агонічної соціальної гри і стало філогенетичним попередником людського сміху.
До цього слід додати посутньо агресивну тональність смішного, мимовільного чи добровільного, що вочевидь ідеально передається сміхом. Нарешті, згадаймо сміх як лице-вокальне вираження «кипучих інстинктивних рухів життя»; сміх є «чихавка життя», як висловився Пюйєло, але таке чхання водночас може як руйнувати, так і породжувати соціальний зв’язок завдяки своїй неабиякій заразливій силі.
• Отож сміх зосереджує численні психічні значення, деякі з яких будуть переважати залежно від сміхотворних обставин і афективних умов суб’єкта-сміхуна. Підкреслимо його психоекономічне, динамічне, маніакальне, сексуально-передгенітальне значення. Але сам сміх породжує архаїчне задоволення, пов’язане з одночасним застосуванням моторики й оральної сфери, які є вищою мірою ерогенними. Це й закликає до настільки бажаного його оновлення, а отже, пошуку, відшукування смішного. Також ми думаємо, що лице-вокальна комунікація, якою є сміх, не довільна, а радше репрезентує або ж чудово, з красномовним символізмом «імітує» психічні умови й наміри сміхуна.
Розглянемо смішне, комічне з огляду соціокультурного середовища, яке не створене психічною діяльністю суб’єкта, що сміється. Ми відразу ж диференціюємо сміхотворення як таке від супровідних і наслідкових явищ мускульного і нейровегетативного порядку.
1. Сміхотворення. — Йдеться про комплексну обробку зі залученням різних регістрів ієрархічних і скоординованих дій, які створюють цю помітну поведінку, якою є сміх. Наш аналіз виокремлює три головних етапи: психічний, мозковий і моторний. Останній поєднує дихальну, фаринголарингіальну, голосову і лице-м’язову активність.
А. Психічне сміхотворення. — Містить когнітивні та психоемоційні синергічні операції. Внаслідок сприйняття «нейтральних» зовнішніх повідомлень-стимулів утворюється синтетична ментальна репрезентація, що перетворюється на приємну і смішну репрезентацію через скоординовану гру доволі складних когнітивних і психоемоційних операцій.
• На когнітивному рівні виявлення певної невідповідності, нісенітниці, абсурду, пов’язаного з ефектом несподіванки, є предметом особливої обробки, позитивний результат якої отримує визначення смішної, комічної репрезентації, яку сприймають із переможним почуттям (див. праці Ф. Баріо)[48].
• На психоемоційному рівні, який був уже достатньо розглянутий раніше, нейтральна ментальна репрезентація стає сміхотворною у рамках соціальної, інтерактивної гри, яка залучає ідентифікаційні та проекційні механізми дистанціювання, відтворює інфантильну і/або витіснену репрезентацію у суб’єкта-глядача-слухача, створюючи економіку психічної трати й змішаного задоволення (задоволення від стримання енергії; задоволення, пов’язане з сатисфакцією скопічних і садистичних потягів; задоволення, пов’язане з трансгресією Над-Я; задоволення, пов’язане з опануванням прикрого афекту, інтелектуального контролю, що дістається після когнітивної обробки невідповідності).
48
F. Bariaud, La genèse de l’humour chez le jeune enfant, Paris, PUF, 1983.