Гордівниця Злата
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Серия: Злата(Крюкова) #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 966-08-0362-1
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Гордівниця Злата». Краткое содержание книги:
Златі доведеться поневірятися з мандрівними артистами, пройти через підземелля гномів та їх магічну печеру, забути минуле й світ людей — аби знову знайти свого коханого й стати прекрасною та усім милою королевою. Усім — крім непокірної Чорної герцогині.
Чи зможе юна красуня захистити себе та своїх близьких від чорних чарів? Адже для цього їй доведеться осягнути таємниці Всесвіту та зуміти змінити себе…
Витративши майже всі виграні гроші на золотий браслет, граф поклав його у скриньку з подвійним дном і пішов заставляти лихварю. Злата, тремтячи від страху й приниження, сиділа в потаємному ящичку скриньки. Перед тим як запхати її туди, граф суворо попередив:
— Усе, що від тебе вимагається, дитинко, це взяти листок з шифром і сховати його у потаємному відділенні. Завтра я викуплю закладений браслет, і ти знову повернешся до мене. Зробиш усе, як слід, більше не сидітимеш у склянці. Заживеш як королева. Чесне слово благородного злодюжки. Якщо ж ні, я закладатиму тебе разом з браслетом доти, поки не візьмешся за розум.
«А що, якщо я відкриюся Фартингу?» — подумала Злата.
Ніби прочитавши її думки, граф сказав:
— До речі, крихітко, не раджу тобі продавати мене Фартингу. Це напрочуд жорстокий і підлий мерзотник. Гроші його просочені слізьми.
Це була гірка правда. Про безсердечність лихваря ходили легенди. Злата потрапила з вогню та в полум’я.
Як і передбачав граф, лихвар з задоволенням дав мізерну позику за коштовний браслет і заховав його до сейфу. Опинившись у сталевому ящику, Злата вийшла зі своєї схованки. Довкола була непроглядна темрява. Дівчина запалила недогарочок свічки, яку завбачливо припас для неї граф. Тьмяне світло осяяло купки монет і паперових купюр. Злата присіла на пачку банкнот і задумалася про свою гірку долю.
«Не може бути, щоб усе скінчилося так сумно. Повинна ж бути на світі справедливість. Не можна залишати безкарними двох пройдисвітів, які оббирають чесних людей», — з гіркотою подумала Злата. І тут у неї зародився план.
Треба було поспішати. Свічка вже наполовину прогоріла. Злата не відразу знайшла клаптик паперу, пописаний цифрами й буквами. Ось він, дорогоцінний шифр! Дівчина запхала листок у потаємний ящик. Тепер залишалося найскладніше — заховати туди ж браслет. Дівчина ледве тягнула цей тягар. Для крихітки витончена золота річ здавалася пудовою гирею. Злата підупала на силі. Вогник свічки мерехтів, ладний ось-ось згаснути. Дівчину охопила паніка. Невже вона не встигне? Не звертаючи уваги на втому, Злата боролася з непідйомним вантажем, намагаючись пропхати його до схованки.
Вогник яскраво спалахнув на прощання, і дівчина знову опинилася в безпроглядній темряві. Пролунало легке клацання — браслет упав на дно потаємного ящика. Злата полегшено зітхнула, залізла у тісну схованку і, згорнувшись калачиком усередині браслета, тихенько причинила за собою віко.
Увечері, звільнившись від справ, лихвар вирішив поглянути на принесений графом браслет. Річ була непогана, шкода, якщо власникові вдасться її викупити. Фартинг повернув замок сейфа, відчинив важкі дверцята, обережно взяв оксамитову коробку і, зручніше вмостившися в кріслі, підняв кришку. Коробка була порожня.
— Що?! Хто?! Як?! — у нестямі від страху та обурення зарепетував лихвар.
Пожбуривши коробку вбік, він кинувся до сейфа й почав гарячково перевертати його вміст, сподіваючись, що коштовність якимось чином випала з коробки й закотилася у куток.
Поки Фартинг був зайнятий пошуками, Злата вистрибнула зі схованки і, прихопивши з собою листок з шифром, гарячково заметушилася, не знаючи, куди сховатися.
— Швидше сюди! — почула вона чийсь голос.
Крихітне волохате створіння підбігло до дівчини і, схопивши її за руку, потягло за собою. Щойно вони встигли сховатися за камінними ґратами, як лихвар повернувся лицем до кімнати і, обхопивши руками голову, несамовито закричав:
— Пограбували!
Розділ 30
Коргоруша
Віддихавшись, Злата обдивилася нового знайомого. Зросту він був невеликого й нагадував скуйовджений шматок хмари з величезними круглими очиськами.
— Ти хто такий? — запитала Злата.
— Я — домовий тутешній. Коргоруша. А ти хто?
— Мене звуть Злата, — відповіла дівчина і раптом похопилася: — Ой, а де ж папірець?
— Який папірець? Чи не той, що на підлозі валяється? — поцікавився Коргоруша.
Злата обережно визирнула з-за камінних ґрат, і серце її обірвалося.