Гордівниця Злата
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Серия: Злата(Крюкова) #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 966-08-0362-1
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Гордівниця Злата». Краткое содержание книги:
Златі доведеться поневірятися з мандрівними артистами, пройти через підземелля гномів та їх магічну печеру, забути минуле й світ людей — аби знову знайти свого коханого й стати прекрасною та усім милою королевою. Усім — крім непокірної Чорної герцогині.
Чи зможе юна красуня захистити себе та своїх близьких від чорних чарів? Адже для цього їй доведеться осягнути таємниці Всесвіту та зуміти змінити себе…
Вечір застав золотоволосу красуню в печалі. Тут їй більше нічого було чекати й ні на що сподіватися.
«Час мені вирватися з золоченої клітки й знову вирушити в мандри», — вирішила вона.
Розділ 27
Політ
Чим більше Злата міркувала над тим, як вирватися з ув’язнення, тим неймовірнішою уявлялася їй втеча. Удень Ліна ні на хвилинку не розлучалася зі своєю живою лялькою, а вночі будинком, нечутно ступаючи на м’яких лапках, розгулював пазурястий ворог. До того ж бідна полонянка була такою маленькою, що сходи, які вели з другого поверху, здавались їй майже нездоланною перешкодою, не кажучи вже про вхідні двері, відчинити які їй було просто не під силу. Але найстрашніше чекало надворі. Величезні сторожові пси цілодобово охороняли будинок.
Сидячи на підвіконні, Злата з жахом спостерігала, як на галявинці перед парадним ґанком басували ці кровожерливі чорні монстри, чиї пащі нагадували печери з жовтими сталактитами ікол.
На гілку яблуні, що росла під вікном, сів цікавий горобець. Він з інтересом подивився скоса на Злату круглим оком, поцвірінькав, стрибнув кілька разів і, пурхнувши, поспішив у своїх справах.
— Ох, якби я була пташкою і вміла літати! — вигукнула Злата.
Раптом, їй сяйнула рятівна думка. Вона зрозуміла, як вирватися на волю.
Того ж дня Злата навчила Ліну майструвати з паперу голубів. Спочатку вони пускали їх по кімнаті, а потім Злата запропонувала піти на балкон. Ліна була в захваті. Паперові птахи, як справжні, ширяли над землею і, зробивши коло, плавно сідали на газон. Поки дівчина, стрибаючи й плещучи в долоні, підбадьорювала голубів, щоб ті летіли якомога далі, Злата непомітно приховала одну пташку за портьєрою.
Наступного дня хазяїн дому влаштовував прийом. Очікували багатьох гостей, і лютих псів припнули на ланцюг. Про кращий час для втечі не можна було й мріяти.
Вичекавши, поки Ліна засне, Злата тихенько вилізла з лялькового ліжечка. Треба було встигнути випурхнути з золоченої клітки до того, як усі гості роз’їдуться, і собак спустять з ланцюга. Ухопивши паперового голуба за крило, дівчина волоком підтягла його до балкона і, упершися обома руками в двері, спробувала їх відчинити, але марно. Стулка була зачинена на клямку. Очі Злати наповнилися слізьми. Усі плани руйнувалися. Надії на спасіння не було. Деякий час вона безсило стояла біля паперового птаха, а потім зважилася на відчайдушний крок.
Злата потягла голуба в інший кінець кімнати.
«Тільки б пощастило спуститися на перший поверх і непомітно вислизнути разом із гостями, коли ті почнуть роз’їжджатися», — як заклинання повторювала дівчина.
На щастя, двері в дитячу були зачинені нещільно. Після кількох спроб ляльковій красуні вдалося прочинити їх рівно на стільки, щоб вислизнути разом зі своєю ношею. Злата підійшла до самого краю сходової площадки й обережно поглянула вниз. З нагоди свята в канделябрах горіли свічки, але в холі нікого не було. Не можна було втрачати ні хвилини. З завмиранням серця Злата сіла на паперового голуба. Вдень усе здавалося легко й просто, але тепер вона не могла здолати страху, що опанував нею. Від висоти паморочилась голова. Дівчина зрозуміла, що якщо вона зволікатиме зі стрибком, то їй важче буде зважитися на божевільний політ на хирлявій паперовій пташці. Злата замружилася, відштовхнулася і… відчула, що летить.
Розплющивши очі, дівчина побачила, що кружляє над холом. Раптом її охопив панічний страх. За нею, не блимаючи, слідкували два злісних ока кольору янтаря. Голуб невблаганно знижувався. Не усвідомлюючи, що робить, Злата на льоту зіскочила з нього і, падаючи повз вішалки з купою дорогих манто і шуб, повисла на чиємусь пальті.
Рудий мисливець одним стрибком опинився внизу. Нетерпляче помахуючи хвостом, він переминався на задніх лапах, готуючись до нападу. Злата зробила відчайдушну спробу видертися нагору, але марно. Бідолашна ледве трималася на руках, які ставали дедалі слабшими.
Кіт стрибнув. Пальці дівчини розтулилися, і вона полетіла вниз.
Розділ 28
Козирний туз
Злата приземлилася на щось м’яке. Було темно, пахло парфумами й дорогим тютюном. «Та ж я у чиїйсь кишені», — здогадалася дівчина.
Вона обережно визирнула. Кіт, принюхуючись, бродив під вішалкою, дивуючись, куди могла подітися здобич.
«Шукай, шукай, все одно тобі мене не спіймати», — подумала Злата й тихенько засміялася.