Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
В рр. 1919—1920 був редактором бібліографічного журналу «Книгар».
Список друкованих праць прикладаю.
10. IV.1927 Микола Зеров
1. З студентських років М. В. Лисенка. Світло, 1913, VI, лютий, стор. 30—38.
2. Пам’яті Коцюбинського. Світло, 1913, VIII, квітень, стор. 4—9.
3. Поема про смерть Завадовського (один із епізодів «котляревщини»). Наше минуле, 1919, ч. 1—2, стор. 157—161.
4—5. «Енеїда» Верґілія та її відношення до «Енеїди» Котляревського. В книзі: Іван Котляревський, Енеїда, видавництво «Криниця», стовп. XIX—XXIII, V—XIV (друга паґінація). К., 1919.
6. Нова книжка П. Карманського. ЛНВ, 1919, кн. І, стор. 117—120.
7. Українське письменство в 1918 р. ЛНВ, 1915, кн. III, стор. 331–344.
8. Чупринка (з приводу нового видання творів). Книгар, 1919, ч. 18, стовп. 1101—1110.
9. Леся Українка (з нагоди нового видання творів). Книгар, 1919, ч. 21, стовп. 1349—1360.
10. Володимир Кобилянський (замість характеристики). В книзі: Володимир Кобилянський. Мій дар. Київ, 1920, стор. V—XII.
11. Нова укр[аїнська] поезія. Збірник. Київ, Всеукраїнське Державне видавництво, стор. XXVI + 144 + ненумеровані.
12. Антологія римської поезії. Київ, Видавниче товариство «Друкар», 1920, стор. 64.
13. І. Л. Перец. Народні оповідання (переклад). ДВУ, Київ, 1920 р., стор. 93.
14. «Слово», хрестоматія. Видавництво «Слово», К., 1923, стор. 320.
15. Листи Лесі Українки до Михайла Коцюбинського. Україна, 1924, кн. 1—2, стор. 168—170.
16. З латинських поезій Сковороди. Переклади: І. Хвала бідності. II. Ad Petrum Gerardium. Червоний шлях, 1924, III, стор. 93—96.
17. Нове українське письменство. Історичний нарис, вип. І. Київ, «Слово», 1924, стор. 134.
18. Леся Українка. Критично-біографічний нарис. Київ, «Книгоспілка», 1924, стор. 64.
19. Камена. Збірка ориґінальної і перекладної поезії. Видавництво «Слово», Київ, 1924, стор. 76.
20. Черемшина Марко. Село вигибає. Новели з гуцульського життя. Редакція та вступна стаття («Черемшина і галицька проза»). К., 1925, стор. 203.
21. Франко Ів. Поезії. Редакція та вступна стаття М. Зерова. К., 1925, «Книгоспілка», стор. LV + 139.
22. Нові твори Марка Черемшини. Життя й революція, 1925, IV, стор. 21—24.
23. В справі критично-бібліографічного часопису. Бібліологічні вісті, 1925, ч. 1—2, стор. 118—123.
24. З Лукрецієвої поеми «Про природу» (чотири фраґменти). Переклад. Червоний шлях, 1925, X, стор. 70—73.
25. З листування Лесі Українки. Життя й революція, 1925, XII, стор. 100—102.
26. Щоголів. Поезії. Передмова і вибір М. Зерова. Київ, «Книгоспілка», 1926, стор. XLIV+95.
27. До джерел. Літературно-критичні статті. Київ, «Слово», 1926, стор. 132.
28. Словацький. Мазепа. Переклад і вступна стаття М. Зерова. Київ, «Слово», 1926, стор. 133.
29. Наші літературознавці і полемісти. Червоний шлях, 1926, ч. IV, стор. 151—177.
30. Перед судом методолога. Життя й революція, 1926, кн. VII, стор. 84—91.
31. З літературних творів Стебницького. В збірнику: П. Стебницький. Київ, 1926, видавництво «Слово», стор. 87—114.
32. Куліш П. Поезії. Редакція і вступна стаття М. Зерова. Київ, 1927, видавництво «Книгоспілка», стор. LXIV + 126 + XIV.
Крім того, поверх 100 дрібніших заміток та рецензій в періодичній пресі.
33. В рукопису: «Григорий Грабянка и его «Исторія презільной брани» как исторический источник и литературный памятник». Стор. 291. (Робота 1912—1914 рр.).
Мої зустрічі з Г. І. Нарбутом{156}
Серед різних гуртків українських, в яких мені доводилося бувати і обертатись, починаючи з останніх класів гімназії, я нічого не можу пригадати собі такого непретензійно-веселого і без застережень талановитого, як співробітницький круг «Нашого минулого» з його трьома стовпами — Г. І. Нарбутом, П. І. Зайцевим, В. Л. Модзалевським — та неперіодичними на помешканні Г. І. Нарбута сходинами. Там, на Георгіївськім провулкові, проти славетної брами Заборовського, у великих світлих кімнатах з стильовими меблями та колекціями старого скла збиралися художники, історики, історики мистецтва, критики, видавці, історики письменства. Панував щиро-товариський, привітний тон. Нарбут вносив до того гурту широкий розмах і сміливість своєї виключно обдарованої вдачі. Не вважаючи на свої 32—33 роки, він — такий часами безпосередній, з дитячим жартом напоготові — справляв враження літнього, мудрого, віддавна сформованого, кожної своєї лінії певного майстра, до якого підступати годилося з респектом і увагою. Модзалевський вносив до гурту свою тонкість душевну і високу моральну культуру, а П. І. Зайцев свою жадобу до людей і до всього цікавого в людях, що робило з нього талановитого педагога і прекрасного організатора.