Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Вибір поезій можна визнати цілком задовольняючим: в книзі знайшло місце все, що становить славу Самійленка, як поета. Дещо заперечити можна хіба проти тематичного, як зве його редактор, розподілу віршового матеріалу. Одержавши в свій час пропозицію видавництва, пок. Самійленко уложив, як каже О. К. Дорошкевич, «план своєрідної антології з своїх поетичних творів, розподіливши їх на вісім груп і акуратно перенумерувавши» (цей план подано в примітках, стор. 221—222 рецензованої книжки). Завданням автора тут було «підійти з старим запасом до нового читача», тому й назви для різних груп поезій він підшукав «бойові», «ударні»: «Україна за царизму», «Царизм і бюрократія» і т. п. Цей розподіл О. К. Дорошкевич і залишив у редактованій книзі, відкинувши одну лише рубрику «Ямби» і трохи змінивши назви інших. От цей поділ: І. На загальні теми. Антологія, лірика. II. Україна за царизму. III. Царизм і бюрократизм. IV. Українські патріоти, галицькі москалефіли. V. Сатиричні поезії на різні мотиви. VI. Поезії, присвячені громадським діячам. VII. Переспіви з чужих поетів. Не можемо цей розподіл назвати цілком щасливим: не кажучи про невиразність деяких назв (що промовляє, напр., така: «На загальні мотиви»?), про зайву дріб’язковість групування поезій, — в книзі слабо виділяються справді характерні для Самійленкової творчості жанри. Гадаємо, далеко краще було б, коли б редактор книги відмовився від плану, що залишився йому від автора (тим більше, що автор не так уже добре орієнтувався в потребах нового читача, як це визнав сам О. К. Дорошкевич), — і розбив весь поетичний набуток Самійленка приблизно на такі характерні та чіткі, що самі собою напрошуються, відділи: І. Лірика (елегії, медитації). II. Ямби (залічуючи сюди всю творчість «музы пламенной сатиры»). III. Легка сатира (віршові фейлетони, куплети, поезії під Беранже з рефренами). IV. Переклади з чужих поетів.
Стаття О. К. Дорошкевича, приложена до книжки, широко закроєна і оперта на розмаїтому, ґрунтовно розглянутому матеріалі. В ній знаходимо ряд цікавих біографічних деталей, докладне, хоч інколи, може, засуворе, змалювання шарів української молоді 80-х рр. і нарешті цікаві літературні зіставлення, здебільшого нові й свіжі, що з’ясовують генезу Самійленкової манери (Лєрмонтов, фейлетони Некрасова, російська громадська поезія 60—70-х рр. і т. д.). З дрібних огріхів принотуємо три: і) ім’я Олексія Толстого в списку російських «парнасців» 30-х рр. (ум. р. 1875 і від «Парнасу» був досить-таки далекий), 2) трактування восьмистопових хореїв Самійленкової «Шкоди», як пародії на «зміст» і «метрику поважного гекзаметра», і, нарешті, 3) характеристику Барб’є і Беранже, як сатириків імперії, що, може, й вірно деякою мірою відносно Беранже, сучасника Наполеона і реставрованих Бурбонів, але зовсім не вірно відносно Барб’є, що, як поет сатиричний, належить сливе виключно 30-м рр. XIX століття.
Наприкінці слід відзначити старанну роботу редактора над текстом, примітками та доданим до приміток бібліографічним покажчиком.
1926
Автобіографія{155}
Народився в м. Зінькові, на Полтавщині, в сім’ї учителя городської (по статуту 1872 р.) школи, 14(26) квітня 1890 р. Освіту здобував: з 1898 по 1900 р. в Зіньківській двокласовій міській школі; з 1900 по 1903 р. (4.ХІ) в Охтирській, з 1903 (4.ХІ) по 1908 (7.VI) — Київській 1-й гімназіях; з 1908—1914 рр. в Київськім університеті, на історико-філологічнім факультеті.
В університеті студіював джерела української історії XVIII в., найбільше цікавлячись ідеологіями (історіографія, політичні прагнення, літературні погляди та уподобання) і побутом. В 1914 р. подав до факультету працю: «Григорий Грабянка и его «Исторія презільной брани» как исторический источник и литературный памятник».
По скінченні університету викладав у Златопільській гімназії до осені 1917 р. В жовтні 1917 р. перейшов до Київської 2-ї української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії. В 1920 р. виїхав з Києва до Баришівки, де викладав в Соціально-економічній школі. З 1923 р. викладаю в Київськім інституті народної освіти історію української літератури.