Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь [calibre 4.14.0]

імена. Про імена сміливців, які зустріли пострілами з Кремля

наполеонівську гвардію».

«Спізнююсь на шикування! — похопився Володя.— Всі, напевно, на місцях!» Замкнув каптерку, де наодинці з книжкою і

роздумами так непомітно спливає час. Їх мало, дуже мало —

хвилин, годин, днів. Уже дев’ятнадцятий рік йому пішов, а що

він устиг?

Поспішає, майже біжить довгими коридорами курсант. Стрімкі

кроки лунко відповідають йому: «Встиг! Устиг! Устиг!»

Устигнути б зараз на шикування, не спізнитися б, не червоніти

перед командиром, товаришами!

Мелодію пісні «Если бы парни всей земли» виводить сурма. В

Черкаському пожежно-технічному училищі спів сурми — замість

дзвінка. А кажуть, ніби військове життя — консервативне...

Пожежна теплофізика, пожежна автоматика, зв’язок в пожежній

охороні, пожежна профілактика в будівництві, інформатика і

обчислювальна техніка, спеціальна хімія... Це лише кілька

предметів з розкладу спеціального навчального циклу. «Кабінет

математики», «Кабінет технічної механіки», «Автотренажери»,

«Загальна будова пожежного автомобіля», «Кабінет

електротехніки» — тільки деякі з табличок на дверях в

навчальному корпусі. А по стінах на всіх чотирьох поверхах —

картини.

Найпомітніша за розмірами — «Море». Копія твору Івана

Айвазовського висить в їдальні. Висіла й тоді, коли був

курсантом Володимир Правик. Більшість інших картин —

оригінали.

...Палає величезна, схожа на грізну башту ємність. Чорний

дим, чорний вогонь. Беззахисно хилиться до землі тополя.

Недавно тут була мирна територія станції нафтоперекачування, мабуть, зелена, з квітковими клумбами. Тепер це поле жорстокої

битви. На картині — штабна машина, бойові автомобілі; пожежні

рукави схожі зараз на жерла артилерійських гармат (не

випадкова назва: «пожежний ствол»). Пожежа на Кременчуцькій

станції була дуже складна за характером. Черкаське училище

брало участь у гасінні.

Двох курсантів — Костю Куценка і Василя Миколаєнка —

нагороджено медалями «За відвагу», групу командирів і

курсантів відзначено цінними подарунками. Картина — подарунок

училищу від випускників 1985 року. Лейтенант Правик міг би її

побачити, якби в тому році чи на початку наступного потрапив

до свого училища. Не сталося, взагалі не був у відпустці...

На третьому поверсі, біля кабінету історії КПРС, де лаборант

Правик допізна засиджувався, шліфуючи зеленувате скло

оригінальної дошки, майструючи ще якийсь пристрій для занять

або доповнюючи свій «пожежний літопис»,— ще картина про

перемогу над пожежею. Два пожежні всім єством своїм у бою, що

відбувся. В поглядах хлопців відчуженість, на обличчях —

втома, втомлені, здається, навіть пониклі пожежні рукави. Але

плечі бійців дужі, їхня сила не вичерпана.

Нарешті, полотно з найновіших: громаддя промислових

корпусів, на тлі нічного неба спалахи вогню, готового взяти в

оточення дах величезної споруди. Вогонь незвичайний, відсвічує