Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь [calibre 4.14.0]

наказом. Десятки молодих людей вступали в ті грізні дні до лав

КПРС, прохання про прийом до партії і рекомендації писалися на

спільних аркушиках паперу, як робилося на фронті. В Чорнобилі

тоді таки проходив фронт.

Атаку пожежних Чорнобиля на незнаного доти ворога —

радіаційний вогонь книжка відбиває документально і романтично.

Це складне поєднання, як на мою думку, виправдано, бо, хочу

повторити, непідробні висоти духу притаманні не тільки

лейтенантові Правику, а й кожному з його хлопців, на перший

погляд, таких звичайних, простих.

Країна живе ритмами великої перебудови, в центрі державних, народних турбот нарешті перебувають сміливі перетворення

економіки. Хто заперечить, що сьогодні нам вкрай потрібні

бізнесмени й менеджери, що нам, мабуть, як ніколи потрібні

вміння рахувати, ділова творчість, заповзятливість? Та хіба це

означає, що при цьому «золоте теля» має перетворитися на

провідну рушійну силу нашого життя, суспільства? Але є охочі

надто ревно сповідати саме таку думку. Хоч і ризикую викликати

на себе вогонь, проте нагадаю: без високих ідеалів не існує

справді людського життя.

Про пожежних Чорнобиля написано чимало, і прикро, що

подекуди в написаному істина губиться за піною. Маю на увазі

сенсаційність, тріскотняву, поверховість, а часом навіть грубі

помилки.

У книжці «Тієї вогняної ночі» викликає теплий відгук

правдивість і шанобливість, з якими авторка знайомить читачів

із професією пожежного, однією із найнебезпечніших у світі. Чи