Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь [calibre 4.14.0]

наважується починати...

«І тоді першим вийшов уперед Володя Правик. Стоїть перед

усіма, як звичайно, спокійний, розповідає: «У мене не виходить

з фізвихованням, з пожежно-спортивною підготовкою. З

теоретичних дисциплін є трійки, тут я витягну. Одне до кінця

не вивчив, з іншим ще не впорався, не розібрався. Вважаю, зможу розібратись без допомоги. Як вийде ПСП — не знаю...» —

«Щодо фізвиховання,— раджу йому,— слід тобі більше працювати в

спортивному залі. Із пожежно-спортивною підготовкою

допомагатиму. Тут потрібна більша впевненість у собі».

Чекаю, хто далі. Мовчать. Вдруге підводиться Правик: «Чого

мовчиш, Андрію? Говори як є».

У взводі був курсант з далекої автономної області, виявляється, не вміє як слід відповісти на навчанні з

спеціальних дисциплін, негаразд у нього з мовою. Почервонів, але почав розповідати про свої труднощі. Зразу ж і домовилися, хто візьметься допомагати, знайшлися знавці мови — і

української, і російської.

Тоді Володя Правик підходить ще до іншого хлопця: «Сашку, скажи про свої справи...» І той хлопець починає розповідати...

Усіх Правик розворушив. Один за одним почали говорити.

Пішли зовсім інші оцінки. З’явився азарт, і не тільки в

навчанні. В змаганнях клубу веселих і винахідливих виборюємо

призові місця, знайшлися в групі чудові музиканти. Група по-

справжньому зайнялася спортом. Скоро було у нас чотири сильних

спортсмени. У Правика досить довго не все добре виходило. З

трійками ходив майже весь перший рік. Але не хотів бути гіршим

за інших. На перекладці підтягався но шість-сім разів. Це

непогано, як для новачка. Та, бачу, щодня тренується.

Непомітно лічу: є десятий, потім і п’ятнадцятий, вісімнадцятий

раз!..

Одне слово, пожвавлено почали жити, за все взялися разом, дружно. Євгенко Петров малює, Володя Правик йому допомагає і

пише тексти до «бонових листків», що стали в нас одними з

найдотепніших. Спортсмени помітні в футболі, в боротьбі, понавигадували для вечорів відпочинку веселі ігри. Дійшло до

того, що перед Новим роком командування одержує зразу три

запрошення для нашої групи в місто на молодіжні новорічні

вечори».

М. М. Підколзін, викладач

пожежно-спортивної підготовки.

«Злам в їхній групі всім запам’ятався. Це таки була

красномовна перемога ініціативи над заціпенінням. Тоді в

училищі обирали громадські ради. Володю Правика група обрала

до своєї. Мене спершу здивувало: непомітний хлопець. Вдруге

здивувався на засіданні ради. Здебільшого ці засідання

проходили за стандартом. Один виступив, інші з ним дуже рідко

сперечаються. Володя ж тоді виступив проти промовця. Точно не

пригадую, в чім річ. Привернув увагу сам факт: вчиться на

першому курсі, не з лідерів — і не побоявся обстоювати власну

думку. На той час — явище».

П. Г. Панченко, викладач, колишній

секретар комітету комсомолу училища.

В училищі готувалися до конкурсу на краше обладнання