Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Але можна було обійтися і без цього. Українська сторона цілеспрямовано, наполегливо, напружено затягувала зашморг на власній шиї. А заразом і на шиях мільйонів мешканців тогочасної України. Щоби переконатися в цьому, достатньо лише погортати сторінки протоколів офіційних урядових засідань. Збереглися вони, мабуть, не всі, але те, що є в розпорядженні дослідників, вражає. Візьмімо для прикладу діяльність першого директоріального уряду.
Частина X
Уряд Чехівського. Внутрішня політика
Перший за порядком націонал-соціалістичний кабінет відбув 40 засідань (перше — 25 грудня, останнє — 13 лютого), на яких обговорив близько 500 різноманітних питань[566].
В середньому — 12 питань на 1 засіданні. Основні теми засідань: державне будівництво, справи військові та міжнародні, фінансові, аграрні, культури та освіти, культів та інші.
Протоколи перших засідань свідчать про таку-сяку адекватність перших кроків уряду:
— утворили Малу Раду Міністрів з правом «остаточного вирішення справ, переданих їй Великою Радою», які вважаються дійсними «при присутності голови її чи його заступника, державного секретаря чи його представника і не менше ніж 4 міністра» (2 січня),
— призначили послів до іноземних держав (2 січня),
— обрали на посаду голови Малої РНМ товариша міністра фінансів Василя Мазуренка (3 січня) та міністрів внутрішніх справ, юстиції та фінансів заступниками голови РНМ (10 січня),
— ухвалили кандидатури 10 осіб на посади «найвищих суддів» (10 січня),
— доручили міністру внутрішніх справ «скласти комісію для негайного вироблення проекту державного устрою Української Народної Республіки» «для пред’явлення Конгресу Трудового народу»,
— вирішили «спільно із Директорією» «обміркувати законопроект про місцеві з’їзди та ради трудового народу» (13 січня),
— оголосили військовий стан на всій території УНР та стан облоги в Полтавській і Чернігівській губерніях (20 січня),
— ухвалили і «з’єднання УНР з ЗУНР» (21 січня, спільне засідання РНМ із Директорією),
— призначили «свято прилучення Галичини до України» на 22 січня (18 січня), хоча за день перед тим з’ясували, що обидві «держави» не мають навіть шляхів сполучення між собою і, отже, ніяк фізично «прилучені» одна до одної бути не можуть (20 січня).
Певну увагу міністри приділили й основному питанню — становищу на фронтах, хоча, цілком очевидно, ніякого впливу на перебіг воєнних дій вони не мали. Членів уряду просто ставили перед фактом, лише інформуючи їх «про стан військових подій на Вкраїні» (16, 20 грудня, 13, 22 лютого).
Принаймні двічі обговорювали питання створення та відрядження місії до Паризької мирної конференції: кандидатів визначали не за професійними, а за політичними ознаками. Так і записали: «представниками України поза кордоном призначались тільки виключно певні українці» (25 грудня)[567].
Ці люди, як показали їхні подальші дії, не мали щонайменшого, жоднісінького уявлення про міжнародні справи. За визначенням не розуміли і зрозуміти в принципі не могли: від дня підписання перемир’я в Комп’єні шансів України на самостійне державне існування не було.
Фінансова політика. Основним предметом зацікавленості членів уряду було роздавання грошей. Роздавали їх наліво. Роздавали їх направо. Роздавали тим, хто просив. Роздавали і тим, хто не просив. Роздавали без формального розпису державних видатків.
Заради справедливості відзначу: 3 січня міністри «прийняли до відома» бюджет УНР, але його зміст нікому до сьогодні не відомий. Невідомо також, хто і коли готував розпис державних надходжень та видатків — відповідних фахівців у лавах націонал-соціалістів ніколи не було.
Законом від 6 січня 1919 р. в обіг запровадили «державну українську грошову одиницю — гривню». Тим самим законом з обігу «вивели» російські кредитні білети і знаки (так звані «керенки»). Попри всі ці постанови вони перебували в обігу аж до кінця 1920 р.
Але якщо уявити неймовірне — що такі фахівці таки були, — негайно виникає інше, також цілком природне питання: а чи можна підготувати проект державного бюджету за тиждень? Навіть якщо уявити, що уряд доручив розробити відповідний проект негайно після свого «призначення» ввечері 25 грудня?