Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Якщо перейти до конкретики, то одна загадка тут змінює іншу. Ось, наприклад, що п’ятеро членів Директорії робили впродовж січня? Питання це не риторичне — адже 29 грудня попереднього, 1918 р. вони розподілили між собою сфери відповідальності.
За Винниченком закріпили «відання» міністерствами закордонних та внутрішніх справ, праці, а також державного секретарства. До Петлюри відійшли відомства військове, морське, мистецтва та народного здоров’я. Андрієвському «уділили» юстицію, продовольчі справи, культи та контроль. Під оруду Швеця перейшли міністерства народної освіти, фінансів, торгу й промисловості та земельних справ; Макаренку довірили кураторство над поштами, телеграфом та шляхами сполучення[549].
Офіційні документи про їхню діяльність на довірених їхній опіці напрямках не збереглися або не існували. Відомо лише, що перше засідання відбулося 1 лютого, останнє — 23 серпня. Основні результати державотворчої діяльності були такими.
Перший. Роздача грошей
Від 1 лютого по 23 серпня включно ухвалили роздачу майже 450 мільярдів гривень — невідомо де, коли і ким надрукованих, невідомо чим забезпечених. Відомо лише, що їх «перевозили з Німеччини». Відомо також, що, поскільки друкувати «свої» гроші можливостей не було, остільки використовували купюри УНР та УД. Намагаючись хоч чимось їх забезпечити, оголосили переплавку золота, срібла та, увага!, мідних пам’ятників російським царям на монети. Оскільки такий величний план реалізувати можливостей не було, остільки обмежились друкуванням звичайних папірців — купонів державної скарбниці.
Суми видавалися різні — від 4 тис. 275 грн допомоги «шоферам 2-го Подільського корпусу за напружену працю, яку вони несли в перші два [дні] перебування Директорії у Вінниці по обслуговуванню самоходами» (3 березня) до загадкових 6 мільярдів як «асигнування грошових знаків державної скарбниці».
Головний напрямок грошових потоків — культурницькі потреби. По цій умовній «статті» видатків знаходимо і 50 тис. на «українські бурси Києва» (1 лютого), і 200 тис. «українським біженцям Хотинського, Сорочанського, Акерманського повітів» (7 лютого), і 10 млн «на видання книжок і учбових приладів для народної освіти», і зовсім вже мізерні 9200 «на утримання Холмської духовної колегії» (8 лютого).
На цьому фоні вражають видатки на саму Директорію: тут і 20 млн — «на екстраординарні видатки» (8 лютого), і 50 млн — на «секретний фонд на закордонні інформації» (12 лютого), і знову 20 млн на «екстраординарні видатки Директорії» (19 лютого).
Ще один напрямок інакше як вульгарний «розпил» охарактеризувати не можна: це і 1 млн «на видання в єврейській мові творів українського письменства», і 2 млн «на підтримку української преси на території УНР, яка зайнята ворожим військом» (3 березня), і 3 млн «П. Андрієвському на організацію партизанських отрядів» (20 лютого), невідомо де і з кого організованих, і 62 млн — «на допомогу українським видавничим організаціям» (24 лютого). Для порівняння: на «експлуатацію залізниць, заготовку палива та металу» для них було асигновано 17 млн грн (24 лютого), а «на військові потреби» — 112 млн (25 лютого)[550].
450 млрд гривень — це багато чи мало? Дати точну відповідь на це сьогодні навряд чи можливо. Дані, які з’ясовували би купівельну спроможність тогочасної національної валюти, досліджено недостатньо. Відомо хіба, що 21 червня уряд Мартоса ухвалив встановити «предільні» ціни на цукор-рафінад (520 грн за пуд, або 32,5 грн за кг) та цукор-пісок (600 грн за пуд, або 37,5 грн за кг)[551]. Рівно за 100 років ціна одного кілограма цукру-піску в роздрібній торговельній мережі Києва становила приблизно 25 грн за кілограм при обмінному курсі 1 USD = 25 грн
Рішення уряду Мартоса запроваджувало адміністративне регулювання ціни — на вільному ринку ціна кілограма цукру була вищою, — інакше рішення встановити «предільну» ціну позбавлене будь-якого сенсу. Отже, якщо припустити, що собівартість виготовлення одного кілограма цукру в 1919 та 2020 рр. була однією й тією ж (а це не так, оскільки і робоча сила, і енергоносії на початку століття були дешевшими, ніж наприкінці того ж століття), то ми можемо припустити, що 32—37 грн в 1919 р. за купівельною спроможністю відповідають 1 USD в році 2020. Озброївшись калькулятором, отримуємо 450 млрд розділити на 37 = трохи більше 12 млрд USD. Для порівняння: заплановані доходи держбюджету України в 2019 р. —1079,5 млрд грн або приблизно 43—45 млрд USD.