Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Повісті збірника «Миргород», серед яких і «Тарас Бульба», побачили світ 1835 року (цензурний дозвіл 29 грудня 1834 року). Збірник мав підзаголовок «Повести, служащие продолжением “Вечеров на хуторе близ Диканьки”». Тут доречно відзначити, що Гоголь планував здійснити третій випуск «Вечорів…», — адже ці твори мали популярність. Проте, очевидно, він «переріс» загалом добродушний гумор цих повістей і вирішив запропонувати читачеві твори дещо іншого характеру. Це й бачимо в «Миргороді». Хоча в деякому розумінні ці повісті справді є продовженням «Вечорів…». Маємо тут звернення до української проблематики. Є тут певна доза й іронії, і героїки. Правда, «географія назви» збірника дещо змінена. Здавалося б, і Диканька, і Миргород — майже те саме. З погляду освіченого петербуржця — це малоросійська провінція. Два населені пункти в Полтавській губернії, які колись входили до складу Гетьманщини. Та все ж різниця між ними є. У «Вечорах…» оповідь відбувається на хуторі біля Диканьки — села, що було колись власністю Василя Кочубея, який написав донос цареві Петру І на Івана Мазепу. Чи не натякав Гоголь, беручи таку назву для збірки своїх повістей, на мазепинські часи? Миргород — це вже дещо інше. Це містечко, хай навіть дуже провінційне. Відповідно, і повісті «Миргорода» є більш «міськими», а не «хуторянськими».
Однак на «миргородській» редакції «Тараса Бульби» Гоголь не зупинився. Він продовжив працювати над повістю. Які були в нього стимули для цього? Поширеною є версія, що робив він це на догоду цареві чи царським чиновникам, які хотіли, щоб твір дістав більш патріотичне й проросійське звучання.
Справді, якщо порівняти дві редакції повісті, то на перший погляд видається, що друга редакція і більш патріотична, й більш проросійська, про що ми детальніше вестимемо мову далі. Та разом із цим — саме у другу редакцію письменник-містифікатор заклав більше підводних рифів, які цю «патріотичність» руйнували.
Певно, Гоголь розумів, що перша редакція повісті вийшла досить сухою та схематичною. Їй бракувало поезії. Ці вади були практично зняті у другій редакції твору. Хоча, загалом кажучи, перша редакція лишилася більш «правдивою» та «автентичною».
Імовірно, над другою редакцією «Тараса Бульби» Гоголь працював із серпня 1839 року до травня 1842 року. У серпні 1839 року письменник, перебуваючи за кордоном, відчуває період захоплення українською історією та народною творчістю. Це можна трактувати як його ностальгію за батьківщиною — Україною. 15 серпня із Марієнбада Гоголь пише Михайлові Погодіну:
«Малороссийские песни со мною. Занимаюсь и тщусь, сколько возможно, надышаться стариною».
Подібні зізнання зустрічаємо й в інших листах Гоголя за цей період.
Складно проникнути у творчу лабораторію Гоголя. Схоже, переробляв він «Тараса Бульбу» за кілька підходів. Деякі глави першої редакції зазнали лише незначних змін. Хоча ці зміни все одно є досить важливими й допомагають у розкодуванні твору. Були також написані нові глави.
Зупинімося на змінах змістового плану. У першу главу Гоголь вставив розлогу історичну характеристику виникнення козацтва. Вона не зовсім вписується в художню канву тексту й скидається радше на уривок із твору наукового характеру. Можливо, це й був фрагмент з історії України, роботу над якою Гоголь міг продовжувати після публікації першої редакції «Тараса Бульби».
Загалом же перша глава, якщо відкинути згаданий уривок і деякі інші незначні правки, практично зберегла свій початковий вигляд. Не зазнала суттєвих змін і друга глава.
Зате третя глава була перероблена. Вона стала основою для появи нової глави — четвертої. Було зроблено розлогі вставки, де описувалася Запорізька Січ. Зокрема говорилося про її закони та звичаї, про конфлікти між куренями. В цих описах Гоголь значною мірою спирався на Боплана. Також був уведений новий епізод, який, на нашу думку, має принципове значення для характеристики головного персонажа — Тараса Бульби. Останній влаштовує таку собі інтригу — підмовляє козаків повстати проти кошового отамана, оскільки той вимагає дотримуватися договорів Січі й відмовляється здійснювати походи. Ця інтрига Бульбі цілком вдається. У результаті її на «позачергових виборах» обирається новий отаман.