Таємний агент Микола Гоголь

Чимало дослідників, навпаки, намагалися протиставити українське й російське в Гоголеві. З цього розполовинення, на їхню думку, походять усі неоднозначності й дивацтва письменника.

Чи можна пояснювати «Тараса Бульбу», виходячи з концепту двоєдушшя? В принципі, можна. Особливо в тій інтерпретації, яку запропонував сам Гоголь у згаданому листі до Смирнової. У повісті йдеться про Україну. Але ця Україна — частина Русі-Росії. У контексті цієї єдності при бажанні можна говорити про взаємодоповнюваність двох душ — української та російської. Хоча не обов’язково. Тим паче, що про Росію, власне Великоросію, в повісті взагалі не йдеться.

На нашу думку, у «Тарасові Бульбі», як, зрештою, і в інших творах Гоголя, маємо вираз глибокого внутрішнього конфлікту письменника. Цей конфлікт мав соціальну природу — двоїстість становища малоросійського дворянства, до якого належав Гоголь. Його представники вагалися між лояльністю до верховної влади Російської імперії та українським автономізмом. З огляду на психічні особливості письменника в нього ці вагання набули специфічного характеру, що й знайшло відображення в його творчості.

Зовні ця двоїстість ніби мала на меті поєднати російську імперську лояльність з українським традиціоналізмом. На позір Гоголь поставав як вірний слуга імперії. І в цьому служінні, здавалося б, ладен був іти далеко — руйнувати своє малоросійство. Але насправді це служіння письменник внутрішньо не сприймав, тікав від нього. Звідси — опозиційність Гоголя, яка виявлялася у прихованому висміюванні імперії.