Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Четверта глава першої редакції також послужила за основу для двох нових глав — п’ятої та шостої. При цьому було додано чимало нового матеріалу. Не особливо змінивши розповідь про козацький наїзд на польські землі, Гоголь зупиняється на «психології зради» Андрія. Детально описуються його душевні переживання, зустріч із дочкою воєводи. У першій редакції ці епізоди виглядають сухувато.
Новим є також опис католицького монастиря й будинку воєводи. Можна зустріти думку, що тут дали про себе знати італійські враження Гоголя. Однак це могли бути й спогади письменника про перебування в Дубні, що пробудилися в ньому під впливом подорожі на Захід.
П’ятій главі першої редакції «Бульби» відповідає сьома глава другої редакції. Тут теж зустрічаємо чимало нових епізодів. Замість стислої розповіді про битву під Дубном маємо епічну (чи псевдоепічну?) оповідь. У цій главі — і розлогий апофеоз козацтва, й емоційне зображення героїчних сцен, чого не було в попередній редакції.
Також п’ята глава разом із шостою дала матеріал для нових восьмої та дев’ятої глав. У новій редакції зустрічаємо зміну характеристики поведінки Андрія. Якщо в першому варіанті тексту акцент робився на боязні цього персонажа, то в другій він цілком віддається бою. Загалом Андрій у другій редакції постає в ореолі романтичності й перетворюється, здавалося б, на позитивного героя. Показовими є й відмінності в описі вбивства Андрія. Якщо в першій редакції у цій сцені вловлюємо елементи карикатурності, введені свідомо чи несвідомо, то в другій редакції цього немає. Тут смерть молодого Бульбенка постає як подія справді трагічна.
По-новому виписана сцена останнього бою козаків із поляками під Дубном. Тут даються характеристики окремих героїв-запорожців (особливо розлогою є характеристика Мусія Шила). Також подаються патріотичні промови самого Тараса Бульби. Чимось вони нагадують вигадані звернення-промови окремих історичних персонажів, наприклад Богдана Хмельницького, з «Історії русів». Правда, ця епічність, схоже, є поверховою: у текст Гоголь вмонтовує чимало карикатурних епізодів, які руйнують її.
Останні три глави першої редакції, сьома, восьма й дев’ята, зазнали незначних змін і становили відповідно десяту, одинадцяту й дванадцяту глави другої редакції. Зміни, які вносив Гоголь, допомагали відтінити певні акценти чи навіть змістити їх. Зокрема це стосується фінальної сцени, де зображено загибель Тараса Бульби. У першій редакції вона загалом прописана скромно, без особливої патетики. У другій Бульба виголошує пафосну промову нібито в дусі російського патріотизму з елементами пророцтва.
У результаті переробки, як бачимо, збільшилася кількість глав повісті — з дев’яти до дванадцяти. Либонь, це збільшення мало певний символічний сенс. У християнстві число дванадцять сприймається як благосне — згадаймо хоча б дванадцятьох апостолів. Значно зріс і обсяг повісті — фактично вдвічі.
Між першою та другою редакціями спостерігаємо зміщення деяких ідейних акцентів. Поширеною є думка, що перша редакція була більш проукраїнська, тоді як друга — більш проросійська. Справді, у першій редакції для позначення козацької землі вживається слово Україна. Тут, схоже, Гоголь іде за Бопланом, який послуговувався саме цим терміном. За часів Гоголя широко вживався термін Малоросія, який ототожнювався переважно з Гетьманщиною (існувала навіть адміністративна одиниця — Малоросійське генерал-губернаторство). Що ж до терміна Україна, то його значення було досить розмите. Переважно він використовувався для позначення певних регіонів нинішніх українських земель. Наприклад, деякий час назва Україна офіційно використовувалася на позначення Слобожанщини. У Тараса Шевченка, сучасника Гоголя, під Україною здебільшого розумілися нинішні центральноукраїнські землі; принаймні він розмежовував поняття Україна, Поділля й Волинь, хоча і вважав їх спорідненими землями, де живе один народ.
Поряд із терміном Україна Гоголь використовує терміни Русь або Росія. Це стосується й першої редакції, а ще більшою мірою — другої. У другій редакції термін Русь (Росія) «заглушує» термін Україна. Тобто українські землі тут виглядають як частина Русі (Росії). Це й дало привід говорити про більшу «російськість» другої редакції.
Звісно, росіянин, сучасник Гоголя, читаючи «Тараса Бульбу», сприймав Україну й українське козацтво як частину Русі (Росії). І для цього читача поняття Русь та Росія ототожнювалися. Тому йому здавалося, що ця гоголівська повість — проросійський патріотичний твір. Особливо патріотично виглядала друга редакція.