Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Проте Рилєєв устиг написати лише «Пролог» задуманого епічного твору. Дія «Прологу» відбувається на площі в Чигирині. На ній зібралися місцеві жителі, що просять єврея Янкеля, який узяв в оренду їхню церкву, відчинити храм. Однак Янкель не хоче цього робити, вимагаючи грошей. Це обурює чигиринців, які ладні застосувати до нього силу.
Один із героїв «Прологу», Юрко, говорить таке:
Причиною цих бід Юрко бачить не стільки діяння зовнішніх ворогів, скільки покірність самих українців. Він говорить:
При прочитанні «Прологу» мимоволі напрошуються певні паралелі з «Тарасом Бульбою». Передусім упадає у вічі ім’я негативного персонажа — Янкель. Таке саме ім’я має єврей із гоголівської повісті. І Янкель Рилєєва, і Янкель Гоголя — орендарі.
Правда, ім’я Янкель було поширеним у єврейському середовищі Речі Посполитої. Це було «узагальнене» ім’я для місцевих юдеїв. Наприклад, єврейський персонаж роману у віршах Адама Міцкевича «Пан Тадеуш» теж має таке. Хоча Міцкевичів Янкель помітно відрізняється і від рилєєвського, і від гоголівського.
Можна було б не звертати уваги на збіги імен героїв зазначених творів — мовляв, сталося це випадково, незалежно один від одного автори облюбували це ім’я для своїх персонажів. З цим можна було б погодитися, якби не інші збіги.
І в першій, і в другій редакціях «Тараса Бульби» є сцена, коли на Запорізьку Січ приходять згорьовані козаки з України й розповідають про свої біди. Ось який вигляд це має в першій редакції:
«— Бог в помощь вам, панове запорожцы!
— Здравствуйте! — отвечали работавшие в лодках, приостановив свое занятие.
— Позвольте, панове запорожцы, речь держать!
— Говори!
И толпа усеяла и обступила весь берег.
— Слышали ли вы, что делается на Гетьманщине?
— А что? — произнес один из куренных атаманов.
— Такие дела делаются, что и рассказывать нечего.
— Какие же дела?
— Что и говорить! И родились, и крестились, еще не видали такого, — отвечал приземистый козак, поглядывая с гордостью владеющего важной тайной.
— Ну, ну, рассказывай, что такое! — кричала в один голос толпа.
— А разве вы, панове, до сих пор не слыхали?
— Нет, не слыхали.
— Как же это? Что ж, вы разве за горами живете, или татарин заткнул клейтухом уши ваши?
— Рассказывай! Полно толковать! — сказали несколько старшин, стоявших впереди.
— Так вы не слышали ничего про то, что жиды уже взяли церкви святые, как шинки, на аренды?
— Нет.
— Так вы не слышали и про то, что уже христианину и пасхи не можно есть, покамест рассобачий жид не положит значка нечистою своею рукою?
— Ничего не слышали! — кричала толпа, подвигаясь ближе.
— И что ксендзы ездят из села в село в таратайках, в которых запряжены — пусть бы еще кони, это бы еще ничего, а то, просто, православные христиане. Так вы, может быть, и того не знаете, что нечистое католичество хочет, чтоб мы кинули и веру нашу христианскую? Вы, может быть, не слышали и об том, что уже из поповских риз жидовки шьют себе юбки?
— Стой, стой! — прервал кошевой, дотоле стоявший, углубивши глаза в землю, как и все запорожцы, которые в важных делах никогда не отдавались первому порыву, но молчали и между тем в тишине совокупляли в себе всю железную силу негодования. — Стой! І я скажу слово: а что ж вы, враг бы поколотил вашего батька, что ж вы? Разве у вас сабель не было, что ли? Как же вы попустили такому беззаконию?
— Э, как попустили такому беззаконию! — отвечал приземистый козак, — а попробовали бы вы, когда пятьдесят тысяч было одних ляхов, да еще к тому и часть гетьманцев приняла их веру».
Тут, як і в «Пролозі» до рилєєвського «Богдана Хмельницького», акцент робиться на переслідуванні українців за віру й на тому, що у них євреї позабирали в оренду церкви. Є й буквальні збіги, коли говориться, що зі священицьких риз єврейки шиють собі спідниці.