Таємний агент Микола Гоголь

Звісно, цим збігам теж можна знайти пояснення. І Рилєєв, і Гоголь користувалися таким джерелом, як «Історія русів». У цьому творі є такі слова: поляки, «пограбувавши всі церкви благочестиві Руські, віддавши їх в оренду Жидам, а утвар церковну, як от: потири, дискоси, ризи, стихарі та всі інші речі розпродали і пропили тим же Жидам, котрі зі срібла церковного поробили собі посуд та убрання, а ризи та стихарі перейшли на спідниці Жидівкам; а тії тим перед Християнами хвалились, виставляючи нагрудники та спідниці, на яких видні були знаки наших хрестів, ними зірваних». Певно, найбільш адекватно цю інформацію передає в своєму творі Рилєєв. І складається враження, що Гоголь запозичив її саме в нього, а не з «Історії русів». Показово, що і в Рилєєва, і в Гоголя просто говориться, що єврейки перешивали з риз православних священиків для себе спідниці, але там не згадується, як в «Історії…», ніби вони хвалилися зображеними на тканинах хрестами.

Є в цих творах ще один цікавий збіг, який уже не має стосунку до «Історії русів». У Рилєєва, як ми зазначали, акцент робиться на тому, що в бідах українських козаків винні вони самі, оскільки були терплячі, як воли. Приблизно те саме зустрічаємо і в Гоголя, коли один із запорожців кидає в живі очі козакам, що прибули з України: «А что ж вы, враг бы поколотил вашего батька, что ж вы? Разве у вас сабель не было, что ли? Как же вы попустили такому беззаконию?».

Забагато збігів, чи не так? Напрошується висновок, що Гоголь був ознайомлений із «Прологом» до рилєєвського «Богдана Хмельницького». Але — як? Твір не був закінчений, перебував у рукописі. Після повстання декабристів, коли Рилєєва заарештували, а потім стратили, текст потрапив до рук царської охранки. Вперше «Пролог» був опублікований аж… 1956 року.