Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Насправді таке сприйняття було поверховим. У «Погляді на формування Малоросії» Гоголь (про це вже говорилося) трактував українські землі як такі, де жили «чисті слов’янські племена». Щодо «Великої Росії», то тут, на його думку, слов’яни почали змішуватися з фінськими народами. Виходило, що українські землі і є справжньою Руссю чи Росією, а українці — справжніми русами чи росіянами. Про росіян, власне великоросів, у «Тарасові Бульбі» не йшлося взагалі. Словом, у разі бажання «Тараса Бульбу» можна трактувати як український патріотичний твір.
Ігри з хронологією… і не тільки
Чимало дослідників звертають увагу на дивні моменти, які стосуються хронології повісті «Тарас Бульба». Визначити час дії цього твору дуже проблематично. В одних випадках вказується на XV ст., в інших — на XVI ст. Водночас чимало подій, які згадуються в творі, стосуються XVII ст.
Приміром, на початку першої редакції повісті описується світлиця, куди заходить Тарас Бульба зі своїми синами. У цьому описі читаємо:
«Всё в светлице было убрано во вкусе того времени; а время это касалось XVI века, когда еще только что начинала рождаться мысль об унии».
Тобто мова йде про XVI ст. Згадка про те, що в той час зароджувалася думка про унію (безперечно, мається на увазі Берестейська унія 1596 року), ніби дає можливість більш точно визначити хронологію — це кінець XVI ст.
У другій редакції цей епізод передано дещо інакше. Згадка про XVI ст. чомусь випала. Хоча про унію все-таки йдеться. Там читаємо:
«Светлица была убрана во вкусе того времени, о котором живые намеки остались только в песнях да в народных думах, уже не поющихся более на Украйне бородатыми старцами-слепцами в сопровождении тихого треньканья бандуры, в виду обступившего народа; во вкусе того бранного, трудного времени, когда начали разыгрываться схватки и битвы на Украйне за унию».
Тут уже є певне зміщення хронології: дія повісті належить не до періоду зародження унії, як у першій редакції, а до постуніатських часів, коли почалися битви за унію. Це рубіж XVI–XVIІ ст.
Проте невдовзі після цього епізоду зустрічаємо характеристику Тараса Бульби, в якій читачеві дають зрозуміти, що дія твору відбувається у… XV ст. У першій редакції про головного героя говориться так:
«Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый XV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, сделавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украина. Вечная необходимость Пограничной защиты против трех разнохарактерных наций — всё это придавало какой-то вольный, широкий размер подвигам сынов ее и воспитало упрямство духа. Это упрямство духа отпечаталось во всей силе на Тарасе Бульбе. Когда Баторий устроил полки в Малороссии и облек ее в ту воинственную арматуру, которою сперва означены были одни обитатели порогов, он был из числа Первых полковников».
У цьому фрагменті закладена хронологічна колізія. Гоголь згадує, що король Речі Посполитої Стефан Баторій «влаштував полки в Малоросії». Справді, 16 вересня 1578 року цей король збільшив кількість реєстрових козаків до 500 осіб, а потім — до 600 козаків. Був також поставлений козацький гетьман («dux supremus»): ним тоді призначили брацлавського каштеляна, черкаського старосту князя Михайла Вишневецького (до речі, двоюрідного брата Дмитра Вишневецького, який, вважається, ввійшов у фольклор під іменем Байди). Ця реформа Баторія подекуди навіть сприймалася як організація українського реєстрового козацтва, хоча насправді воно було зорганізоване дещо раніше — ще за короля Сигізмунда Августа, 1572 року Отже, ця подія належить до XVІ, а не до XV ст.
У другій редакції повісті Гоголь, говорячи про ці речі, ніби знімає вказану хронологічну колізію. Він пише:
«Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть только в тяжелый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников… Тарас был один из числа коренных, старых полковников: весь был он создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава. Тогда влияние Польши начинало уже оказываться на русском дворянстве. Многие перенимали уже польские обычаи, заводили роскошь, великолепные прислуги, соколов, ловчих, обеды, дворы. Тарасу было это не по сердцу».