Гордівниця Злата
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Серия: Злата(Крюкова) #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 966-08-0362-1
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Гордівниця Злата». Краткое содержание книги:
Златі доведеться поневірятися з мандрівними артистами, пройти через підземелля гномів та їх магічну печеру, забути минуле й світ людей — аби знову знайти свого коханого й стати прекрасною та усім милою королевою. Усім — крім непокірної Чорної герцогині.
Чи зможе юна красуня захистити себе та своїх близьких від чорних чарів? Адже для цього їй доведеться осягнути таємниці Всесвіту та зуміти змінити себе…
Горда красуня ледь не задихнулася від обурення. Невже цей мужик думає, що вона буде тягти щасливі білетики замість ярмаркової мавпи? Але тут, ніби шелест дерев, ніби подув вітерця, у вухах у неї зазвучав голос Королеви Дріад: «Віднині ти даруватимеш усім щастя».
Тільки тепер страшний зміст пророцтва чарівниці дійшов до золотоволосої красуні. Вона зрозуміла, що через свою гординю їй доведеться перенести нове приниження.
Розділ 25
Ярмарок
Збираючись у дорогу, шарманщик дістав з кишені ошийник і почав прилаштовувати його навколо шиї Злати.
— Гей, що це ти робиш! — обурилась дівчина.
— Це тобі спадок від моєї старої Жаконі. Для порядку, щоб часом не втекла. Та ти не сердься, що на мотузці сидітимеш, зате поїдеш на шарманці, як принцеса, — він посадив розгублену Злату на розписаний музичний ящик і поплентав до міста на ярмарок.
Злата намагалася стягнути ненависний ошийник, але її пальчики були для цього занадто тонкими й ніжними, і їй не вистачало сили.
— Це тобі від незвички на прив’язі огидно. Жаконя теж спочатку єрепенилася, навіть кусатися намагалася, — усміхнувся Осип, дивлячись на спроби дівчини звільнитися. — Нічого, притерпиться, то й пригорнеться. Зате я звірів не б’ю і хліб з ними чесно ділю.
Від такої нахабності Златі на мить відібрало мову, а потім вона узялася в боки, закинула голову й рішуче заявила:
— Ось що я тобі скажу. І не думай, що я буду тягти твої гидкі папірці.
Вона наїжачилась і решту шляху провела в гордовитому мовчанні. Коли вони прибули на ярмарок, торгівля вже була в розпалі. Довкола сміявся й гудів, немов вулик, веселий, строкатий натовп. Незважаючи на вмовляння Осипа, Злата сиділа не ворушачись, дивлячись просто перед собою. Помітивши, що дивина привертає загальну увагу, Осип, однак, зметикував, що збитків йому не буде.
— Добре, гордівнице, я й без твоєї згоди на тобі зароблю, — сказав він і, крутячи ручку шарманки, почав голосно скликати народ:
Відразу ж навколо нього зібрався натовп бажаючих випробувати долю. Люди охоче розлучалися з грішми, сподіваючись витягти щасливий білетик. Шарманщик жваво примовляв:
— А чому ж це у тебе фея на ошийнику, — крикнув хтось із натовпу.
— Для порядку, — поважно відповів Осип.
Дні потекли своєю чергою. Злата зменшувалася день у день. Шарманщик навіть уночі не відпускав її з припони, але дівчина не втрачала надії на втечу. І ось одного разу їй випала добра нагода. Якось увечері Осип із здивуванням помітив, що Злата зменшилась.
— Що за напасть! Невже ти на зріст менша стала? — він спантеличено почухав потилицю.
— А ти що ж думаєш: я у тебе на припоні сидітиму й від радості пухнутиму? — буркнула Злата. — У неволі я зіщулююся. Так що, якщо ошийника не скинеш, нарікай на себе, все що маєш, утратиш.
Осип довго, і сяк, і так роздумував над словами дівчини, а потім вирішив не спокушати долі й ошийника зняв.
Того дня, вирушаючи на ярмарок, Злата була твердо переконана, що сидить на шарманці востаннє. Вона прикидала, як вислизнути від свого мучителя, коли на базарі здійнявся переполох.
Пройшла чутка, що на ярмарку з’явився надзвичайний бродячий музика, про якого по всій окрузі ходили чутки. Казали, що немає нікого прекраснішого за нього, що в його піснях криється істинна краса: вони роблять людей добрішими й примушують забути про горе. Усі, від малого до великого, стікалися на центральний майдан, щоб послухати спів барда. Хто ж не хоче хоча б ненадовго розпрощатися зі своїми печалями? Шарманщик теж не залишився осторонь.
Серденько Злати затріпотіло від хвилювання. Бідолашна дівчина одразу здогадалася, хто цей чудовий красень-музика. Вона з жахом уявила, як вона зустріне його тепер, коли стала нікчемною ярмарковою мавпою. Що могло бути більш принизливим і страшним?