Помилка Олексія Алексєєва
- Автор: Полещук Александр Лазаревич
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Володимир Крекотень
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Помилка Олексія Алексєєва». Краткое содержание книги:
Про грандіозний експеримент радянських учених, що створили штучну галактику, населену мікроістотами, про могутність людського розуму, здатного змінювати й перетворювати природу, йдеться в цій повісті.
— Як усе?
— До речі, ми маємо в себе лише дуже невеликий матеріал. Алексєєв обіцяв дати розгорнуте розв’язання, але ви краще від нас розумієте, що йому стало на заваді. Причини катастрофи вже з’ясовано?
Топанов помовчав, потім, трохи розтягуючи слова, сказав:
— Негайно вишліть копію обчислень Алексєєва і ваші протоколи з цього питання. Ви багато собі дозволили, молодий чоловіче… Ага, вам уже тридцять п’ять… Ну, мені трохи більше… Негайно, чуєте?
— Як він розкидається! — вигукнув Григор’єв, гортаючи аркуші роботи Алексєєва. (Ми одержали її того ж вечора.) — Знову якась загадка. Навіщо йому треба було займатися саме цим ефектом Ейнштейна? І я розумію, чому нам не прислали цю роботу Алексєєва. Написано її було півтора року тому, експеримент було закінчено місяців за три до катастрофи. Цілком невинна тема. Щоправда, не зовсім ясні обґрунтування, точніше, — неповні…
— Алексєєв обіцяв її розширити, цю роботу, — нагадав Топанов. — Але в чому суть справи? Я бачу, що тут теж якісь орбіти, якийсь супутник…
— Цього разу йдеться про запуск штучного супутника Сонця, штучної планети. її запустили ще позаминулого року для дослідження характеру сонячної радіації. До речі, передбачалося перевірити ефект Ейнштейна, пов’язаний з відхиленням світлового променя поблизу Сонця.
— Відхилення світлового променя… — схвильовано промовив Топанов. — Як я міг забути… Продовжуйте, продовжуйте, будь ласка.
Топанов напружено вслухався в слова Григор’єва, і було видно, що він болісно намагається щось пригадати.
— Експеримент загалом звичайний, — казав далі Григор’єв. — Запущена з Землі штучна планета щодоби провадила фотографування Сонця на тлі далеких зірок. Через рік, це було торік у грудні, пролітаючи поблизу Землі, вона передала радіосигналами свої фотографії на Землю. Це робилося вже неодноразово. Але цього разу Алексєєв почав настійно вимагати, щоб орбіту штучної планети було змінено. Як правило, при таких запусках орбіта штучної планети майже збігається з орбітою Землі, а Алексєєв запропонував так запустити ракету, щоб напрямок на апекс Сонця був перпендикулярний до площини орбіти штучної планети.
— І цю вимогу задовольнили?
— Так, обчислення Алексєєва були загалом досить переконливі, а поворот площини орбіти, на якому він наполягав, ніяк не впливав на решту вимірів. І результат виявився вельми цікавий. Сонце, як відомо, рухається в точку неба, що знаходиться в сузір’ї Геркулеса й зветься апексом Сонця. З допомогою ж фотографій, переданих на Землю, вдалося дуже точно визначити відхилення світлового променя поблизу Сонця. Фотографії він наводить. Справді цікаво…
— Не відвертайте свою увагу, Григор’єв, ми слухаємо, — загули навколо.
— Ось погляньте, — Григор’єв підніс угору й показав усім велику фотографію з чорним диском Сонця та світлими плямочками зірок навколо, — бачите, тут видряпано стрілки проти тих зірок, зображення яких змістилося, бо світловий промінь поблизу Сонця…
— Має форму гіперболи! — вигукнув Топанов. — Я все згадав. Усе! Продовжуйте, я все потім поясню.
— Так, світловий промінь викривлюється поблизу мас, що притягають його, про це знали, та Алексєєв висловив припущення, що попереду за рухом Сонця викривлення променя буде більше, ніж з другого боку Сонця, в цьому суть передбаченої ним асиметрії.
— І дослід підтвердив розрахунки Алексєєва?
— Так, на одержаних фотографіях зміщення зірок попереду Сонця виявилося трохи більшим за можливу помилку експерименту.
— Все згадав, усе, — квапливо заговорив Топанов. — Цей експеримент якнайбезпосередніше стосується робіт Алексєєва, якнайбезпосередніше. Років півтора тому Алексєєв завітав до мене. Зайшов до кабінету, сказав, що приїхав на один день, бо його викликали в Комісію по проведенню Міжнародного геофізичного року. Почав я його розпитувати. Він сказав, що все дуже складно, та потім побачив нову парникову раму. Це була стандартна рама з натягненою на неї прозорою й пружною плівкою. На той час майже новинка, і я саме займався якимись організаційними питаннями щодо масового випуску таких рам.
— А ось з допомогою цієї плівки я, здається, міг би пояснити суть справи, — сказав Алексєєв.
Він поклав раму на стіл, зняв із полиці круглу важку чорнильницю, поставив посередині: плівка прогнулась.