Помилка Олексія Алексєєва

— Подвійна нумерація існує для ста трьох об’єктів, що їх уперше відкрив Мессьє. Власне, Мессьє відкрив лише шістдесят один об’єкт, але він уперше систематизував усі світні об’єкти з розмитими обрисами, звів їх до єдиного каталогу, першого каталогу галактик.

— Мессьє не розумів, що він відкрив? — вигукнув Леднєв. — Нащо ж він складав свій список?

— Щоб не сплутати ці світлі цятки з кометами, а Мессьє був славетний мисливець за кометами, — відповів Григор’єв. — Адже комети — члени нашої Сонячної системи. їх дуже цікаво спостерігати. Протягом кількох днів вони зміщуються на тлі далеких зірок, а ось світлі цятки, що їх відкрив Мессье, лишались нерухомі.

— І кожна така цятка виявилася скупченням багатьох мільярдів зірок, кожна! — трохи урочисто виголосив Кашников. Григор’єв “відбивав у нього зоряний хліб”, адже Кашников був астроном. — І багато з них схожі на нашу Галактику, в якій Сонце посідає скромне місце в одному з її спіральних відгалужень. Світло від багатьох галактик іде до нас мільйони років. Одні галактики ми бачимо з ребра, інші розміщені зручніше, і ми можемо віднести їх або до спіральних галактик, або до еліптичних і так далі. Ще Демократ, великий старогрецький філософ, уявляв наш Молочний Шлях як скупчення безлічі зірок, та тільки ГалІлею пощастило переконатися в тому, що здогад Демокріта був правильний. А тепер вивчення нашої Галактики, так само як і дослідження позагалактичних туманностей, набуває все більшого розмаху. Ми…

— Ми дамо вам час і з охотою прослухаєм вашу лекцію, — перебив Кашникова Григор’єв. — А зараз я хотів би звернути вашу увагу, товариші, на одне “але”. Справа в тому, що всі відомі нам галактики обертаються навколо своїх ядер, центральних частин, в яких зосереджена майже вся маса галактики, майже всі зорі скупчення. Обертається і наша Галактика Молочного Шляху. Сонце разом із Землею та іншими планетами описує повне коло навкруг галактичного центра за сто вісімдесят п’ять — двісті мільйонів років. Наша Земля брала участь принаймні в десяти таких обертах за час свого існування. Тільки в десяти! Хіба можна припустити, що ми спостерігаємо при проходженні супутника Алексєєва якусь конкретну галактику? Ні! Галактику ми могли б бачити лише з одного її боку. Або з ребра, — Григор’єв показав на лівий знімок, — або пласко, у вигляді диску, чи якось збоку! А ми щоранку бачимо цю нашу, умовно кажучи, галактику двічі з ребра, і один раз вона розкидає над нами свої спіральні відгалуження.

— А може, Алексєєв якось спромігся спостерігати нашу Галактику, ту, до якої належить наше Сонце? — запитав хтось.