Таємниця одного дiаманта

Господиня Айша трохи похитнулась (видно, i її добре напоїли), але нiчого не говорила, тiльки водила головою за перснем, що ним перед її обличчям розмахувала Кадарiя.

Зрештою Кадарiї те все набридло. Вона пiдiйшла швидкими кроками до краю хiдника, невдало розмахнулась i жбурнула перстень – щедрий дарунок Абу Амара.

Зойкнули розпачливо двi повiї.

Радiсно скрикнула Нiссо.

Алi та Джарiя, не змовляючись, поспiшили вниз, на вулицю, щоб затягти непритомну жiнку до будинку.

Хлопець разом iз рабинею перетягли зомлiлу господиню в помешкання. Тепер Алi пересвiдчився, яка важка i незручна для ношi непритомна людина.

Всi ж iншi з п'яними спiвами та смiхом i кепкуванням над пожадливою хазяйкою пiднялися на третiй поверх.

Чорна рабиня, вкрай перелякана, сидiла бiля своєї володарки i нiчого не робила.

А хлопець то хапався терти скронi зомлiлiй жiнцi (десь таке чув), то класти мокру ганчiрку на чоло.

Заскрипiли, дверi. Негритяночка наче й не чула, злякано дивилась на потемнiле лице хворої. Вступили мосулець i стражник.

– Що б не сталося – спочатку знайди мене! Я все уладнаю – слово воїна… Спасибi тобi – вже кiлька рокiв я так не веселився, як цiєї ночi!

– О шейх! – Мосулець приклав руку до серця.– Такої дотепної витiвки, яку ти втнув з отим «рабом», я ще нi вiд кого не чув! I скажу тобi, вельмишановний та вельмидостойний, не чув навiть про подiбний жарт, ба навiть не читав! – i мосулець захихикав.

А стражник зареготав на все горло i ляснув здоровенною правицею по плечу Абу Амара.

– Поклич пiсля молитви лiкаря Iбн Юсуфа. Вправний християнин. Якщо хочеш взнати про грошовi справи цiєї гiєни – пiдмаж мiняйла Бен Закарiю. Iудей бере у неї грошi й пускає їх в обiг… А ти, хлопче, знайди, де в неї оцет i м'ятна настойка, та й зроби їй ганчiрки мокрi на чоло i скронi… У нас при допитах i дужим чоловiкам оцет допомагає, а м'ята повертає до тями…

– Лишайся бiля Айшi, поки я не покличу, i дивись, щоб чорна робила все, що потрiбно! – наказав мосулець, i чоловiки пiшли на сходи. Дерев'янi щаблi спiвали пiд їхнiми ногами якусь рипучу мелодiю.

Щоб дiстати оцет та м'ятний настiй, довелося заголювати Айшу i знiмати з неї тонкий пояс з цiлою силкою рiзних ключiв. Нiяково було й страшно торкатись хлопцевi жiночої голизни…

Негритяиочка швидко вiднайшла ключ вiд комiрчини з припасами.

В комiрчинi тхнуло гiрким баранячим лоєм, цвiлими сухарями, прокислими фiнiками та смердiло сушеним акулячим м'ясом.

Поки Алi шукав лiки, Джарiя з радiсним криком вихопила горщик, засунула туди руку i напхала собi повен рот проса. Далi вона потягла з полицi глиняну баклажку i вибiгла геть.

Алi опiкувався господинею i чув, як у сусiднiй кiмнатi рабиня гуркотить товкачем – трощить пшоно на грубе борошно.

Потiм з-за дверей крiзь темний коридор поплив гiркий чад деревного вугiлля, просто як iз кузнi. Алi зрозумiв – негритяночка заправила жаровню паленими фiнiковими кiсточками.