Метаморфози

209] «Цим не турбуйтесь, боги: Лікаон поплативсь по заслузі. 210] Що ж учинив він і як був покараний — викладу зараз. 211] Чутка про нашого часу ганьбу досягла й мого слуху. 212] Щоб перевірить її — ану ж неправдива! — з Олімпу 213] Злинувши, в постаті смертного, бог, я обстежую землі. 214] Довго б я гаяв вас тут, якби взявся про всі неподобства 215] Мову вести — я побачив таке, що й не снилось нікому! 216] Ось проминув я Менал, де хижак собі схову шукає. 217] Потім — кілленські гаї та сосняк на Лікею холоднім, 218] Далі — Аркадська земля. В негостинне житло Лікаона 219] Входжу нарешті; вже слався туман, уже й ніч западала. [19] 220] Знак подаю, що це бог завітав — тоді з челяді кожен 221] Виявив шану мені. Лікаон же, злобливо всміхнувшись,— 222] «Я пересвідчуся,— каже,— й то скоро, кого тут вітаєм — 223] Бога, чи смертну людину, й сумнівною правда не буде». 224] Вбити намислив мене, й тільки темряви ждав, щоб неждано 225] Вдарить ножем. Ось такі полюбляє він пошуки правди. 226] Й тим не вдоволений, він полоненика з роду молосців 227] Слугам велить привести; перетявши нещасному горло, 228] Варить по куснях його у киплячій воді, а частину 229] Смажить, розвівши вогонь. І як тільки на стіл перед мене 230] Він тії страви поклав — я метнув блискавицю вогненну — 231] й дім нечестивий упав, нечестивця—господаря гідний. 232] Втік він, жахнувшись, кудись на поля, і там на безлюдді 233] Вовком завив, хоч хотів щось промовити; лють його хижа 234] Піною в пащі взялась — на худобу ще й нині звертає 235] Вбивчий свій зуб, ще й сьогодні він кров'ю упитися радий — 236] Шерстю наїжився весь, замість рук уже лапи у нього. 237] Все ж, хоча вовком зробивсь, та не всі свої втратив прикмети: 238] Та ж сивина де—не—де, той же темної дикості вираз, 239] Той же в зіниці вогонь, та ж в усьому подібність до звіра.