Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Фещенко-Чопівський І. А. — 1884 — комісар міністерства — УПСФ

Холодний П. І. — 1876 — комісар міністерства — УПСФ

Шелухін С. П. — 1864 — комісар міністерства — УПСФ

Висоцький З. Т. — ? — член рев. комітету — УСДРП

Порш М. В. — 1879 — член рев. комітету — УСДРП

У другому за порядком протоколі, датованому 16 грудня, вказано імена ще трьох «ревкомівців». Це голова комітету Чехівський, а також Антін Драгомирецький та якийсь Прокопенко. Придивімось до них уважніше:

— Висоцький Зиновій, роки народження і смерті невідомі. Член УСДРП, належав до «винниченківської» течії в партії, член УЦР та МР, згодом — член Закордонної групи УКП, повернувся до УСРР, був репресований НКВС.

— Драгомирецький Антін, 1887 р. н., член УСДРП, член Селоспілки, член УЦР, МР, один із засновників УСДРП «незалежної», з січня 1920 р. — голова Української комуністичної партії, член КП(б)У, член ВУЦВК, розстріляний 1938 р.

— Порш Микола (1879—1944), один із лідерів УСДРП, член УЦР та МР, голова Всеукраїнської ради робітничих та солдатських депутатів, генеральний секретар праці та військових справ за часів «першої» УНР, у 1919—1920 рр. посол УНР в Німеччині. Помер на еміграції.

— Прокопенко, на прізвище якого натрапляємо тільки один раз і тільки в згаданому протоколі. Що він таке, де жив, як жив до 16 грудня 1918 р. і після цієї дати — усе оповите непроглядним туманом.

Закономірність проглядається тут така: четверо з п’яти членів ревкому — українські соціал-демократи, причому щирої пробільшовицької орієнтації. Троє з них були цілком, треба сказати, заслужено віддячені за це чекістською кулею в потилицю; один щасливо помер своєю смертю на еміграції. Жоден з них, наскільки нам відомо, ніяких свідчень про свою звитяжну діяльність у складі ревкому не залишив. Жодного натяку на це не залишив і Винниченко...