Казки Сельви
- Автор: Кирога Орасио
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-15-1
- Переводчик: Сергей Юхимович Борщевский
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки Сельви». Краткое содержание книги:
Орасіо Кіроґа творив у різних жанрах — дебютувавши як поет, згодом він став автором двох романів, повісті, збірника п’єс. Однак для читачів Кіроґа — передусім неперевершений майстер оповідання. Зворушливим та оригінальним залишається він і тоді, коли звертається до такого жанру як казки та оповідання про тварин.
Ще в 1903 році Орасіо Кіроґа як фотограф узяв участь в археологічній експедиції в аргентинській провінції Місьйонес. Згодом, зачарований первозданною природою тих місць, залишив Буенос-Айрес і на довгі десять років оселився у сельві — саме так іспанською та португальською мовами звуть буйні тропічні ліси Південної Америки. Досвід життя серед дикої природи прислужився письменникові у створенні збірника оповідань «Дикун» (1920), а також книжок «Казки сельви» (1918) та «Пригоди Анаконди» (1921).
Дві останні, перекладені українською, ввійшли до цього видання і, на думку видавництва, зацікавлять широке коло читачів — і зовсім юних, і дорослих.
— Кобра вкусила гадюку, котру ми нещодавно помістили до серпентарію. Тож отрути з неї буде як кіт наплакав.
— Дуже шкода, — озвався директор. — Отрута потрібна нам негайно. Залишилася тільки одна ампула з сироваткою... Гадюка сконала?
— Так, я викинув її за загорожу... Принести кобру?
— Авжеж, нічого не вдієш... Але з другою партією, за дві-три години.
8.
Гадюка лежала розбита, знесилена. Відчувала присмак землі та крові. Де вона?
Густий туман, що стояв перед очима, поступово розвіявся, і Хрестова Гадюка почала розрізняти довколишні предмети. Вона побачила — й упізнала! — цинкову загорожу, а тоді зненацька пригадала все: чорного собаку, зашморг, гігантську азійську змію та її план битви, в якій їй, Хрестовій Гадюці, судилося важити життям. Тепер, коли спричинений отрутою параліч почав її відпускати, вона виразно все пригадала. А пригадавши, чітко усвідомила, щó мусить робити. Та чи встигне?
Спробувала була повзти, але марно: хоч як вигинала тіло, не могла зрушити з місця. Час спливав, і її тривога зростала.
— Я ж лише в якихось тридцяти метрах! — шепотіла сама до себе. — Дві, та ні — тільки одна хвилина життя, і я встигну!
Зробивши відчайдушне зусилля, вона поповзла до лабораторії.
Перетнула подвір’я й опинилася біля дверей у ту саму мить, коли співробітник тримав обома руками палицю з почепленою на ній Гамадріадою, а чоловік у темних окулярах намірився застромити їй у пащу якесь скельце. Його рука вже збиралася стиснути залози Королівської Кобри, а Хрестова Гадюка ще не переповзла через поріг.
— Не встигну! — розпачливо прошипіла вона. Й напруживши останні сили, метнулася вперед, вишкіривши білі зуби. Співробітник, відчувши на босій нозі укус змії, скрикнув і похитнувся. Цього було досить, щоб Королівська Кобра гойднулася й миттю обвилася довкола ніжки столу. Отримавши точку опертя, вона видерлася з рук співробітника й щосили встромила гострі зуби в зап’ясток лівої руки чоловіка в темних окулярах, поціливши тому просто у вену.
Готово! Почувши крик, обидві — Азійська Кобра та Гадюка — кинулися навтьоки, проте ніхто їх не переслідував.
— Точка опертя! — бурмотіла Кобра, тікаючи просто через поле. Саме її мені бракувало, але врешті-решт я її знайшла!
— Так, — згідливо озвалася Хрестова Гадюка; їй досі боліло все тіло, і вона насилу встигала за подругою. — Але вдруге я, мабуть, не ризикнула б...
9.
Збори відбувалися в повному складі. Крім Каскавели та Водяної Кобри, тут були змії з роду Уруту — Золота Уруту, Маленька Уруту, Плямиста Жарарака на прізвисько Нойвід, Спесивиця та Списоголова Змія, а ще приповзла змія на ім’я Кораловий Аспід, яку Водяна Кобра вважала дурепою, а проте її укус — один із найболючіших. До того ж, ця змія вельми гожа, вкрита від голови до хвоста червоними та чорними кільцями.
А що змії, як відомо, надзвичайно пихливі в усьому, що стосується їхньої вроди, то змія на ім’я Кораловий Аспід дуже тішилася з відсутності своєї сестри на ім’я Кобровий Аспід, адже потрійні чорно-білі кільця на пурпуровому тлі підносили цю змію на найвищий щабель у табелі про ранги зміїної краси.
Мисливське поріддя цієї ночі було представлене Тропічним Вужем, якого зазвичай називають Болотною Жараракусу, хоча зовні він зовсім не схожий на це поріддя. Тут же знаходилися вправна мисливиця на птахів, ясно-зелена змія Зіпо; невеличка темношкіра вужиха Радінія з роду великоголових змій, що полюбляє селитися біля водойм; Плоскоголова Кобра, здатна повністю злитися із землею при найменшій небезпеці; тонкостанна, як усі деревні змії, Несправжня Коралова Змія; і нарешті змія на ім’я Ескулапів Полоз, появу якої з причин, про які ви невдовзі взнаєте, всі присутні зустріли недовірливими поглядами.
Втім декого з отруйних змій та мисливиць на Зборах не було, і їхня відсутність вимагає пояснення.
Зазначивши, що Збори відбувалися в повному складі, ми не мали на увазі, що в них брала участь більшість різновидів змій і передусім, найповажніші з них. Ще на перших Зміїних Зборах ухвалили, що найпоширеніші види, якщо вони складають більшість учасників, можуть приймати рішення, обов’язкові для всіх. Ось чому можна говорити про повний склад цих Зборів, хоча в них, на жаль, не брала участі Амазонська Уруту, якої ніде не змогли знайти; це було особливо прикро, оскільки згадана змія, довжина якої може сягати трьох метрів, є королевою Америки та віце-імператрицею Світової Зміїної Імперії, поступаючись у розмірах та дієвості отрути лише Азійській Королівській Кобрі.