Чому Захід панує - натепер

За оцінкою Національного центру стратегічних прогнозів США, від 2008 до 2025 року кількість людей, що можуть зазнати нестачі харчів чи води, стрибне від 600 мільйонів до 1,4 мільярда, здебільшого в межах цієї дуги. Аби їхнє перевершили в апокаліптичних прогнозах, автори Стерн Ревю дійшли висновку, що близько 2050 року голод та посухи спричинять рух 200 мільйонів "кліматичних мігрантів"[494] — у п'ять разів більше, ніж загальна кількість біженців у світі на 2008 рік.

Багато хто в західному осередку вже вбачають в міграції загрозу навіть попри те, що після перекриття степової магістралі триста років тому міграція була радше рушієм розвитку, ніж небезпекою[495]. 2006 року опитування фонду Ґелапа засвідчили, що американці вважають іміграцію другою (після війни в Іраку) з найгірших проблем країни[496]. З погляду багатьох американців, небезпека від мексиканців, що займаються контрабандою наркотиків та займають робочі місця, переважує всі здобутки. З погляду багатьох європейців, загрозливих масштабів набуває побоювання ісламського тероризму. В обох регіонах лобісти місцевих громад наголошують, що нові мешканці дуже важко асимілюються.

Загроза від глобального потепління полягає в тім, що до 2020-х років навіть найзловісніші жахи антиімігрантських активістів можуть стати реальністю. Десятки мільйонів найголодніших, найрозлюченіших та найзневіреніших людей можуть втекти з мусульманського світу до Європи та з Латинської Америки до Сполучених Штатів. Порівняно з рухом населення все інше може видатися малозначним, бо можуть відновитися проблеми, відомі з часів степових магістралей.

Однією з таких проблем можуть бути хвороби, четвертий апокаліптичний вершник. Міграція степами у другому та чотирнадцятому сторіччях сприяла поширюванню чуми, а грип Н1N1, найбільша пандемія двадцятого сторіччя, 1918 року поширився з потоком озброєних молодих людей з Америки до Європи. Грип Н1N1 за один рік вбив близько 50 мільйонів людей — більше, ніж Чорна Смерть за сторіччя, і вдвічі чи втричі більше, ніж СНІД за останні тридцять років.

Повітряні подорожі ще ускладнили стримування хвороб. СНІД, що постав в Африці щонайраніше 1959 року, у вісімдесяті вибухнув на чотирьох континентах, а тяжкий гострий респіраторний синдром (ТГРС) 2003 року протягом кількох тижнів стрибнув з південного Китаю до тридцятьох сімох країн. Генетики виокремили ДНК синдрому за тридцять один день (порівняно з п'ятнадцятьма роками, що знадобилися, аби розібратися з вірусом імунодефіциту людини), тоді активні дії на міжнародному рівні придушили його в зародку. Однак на той час, коли 2009 року епідеміологи зідентифікували так званий "свинячий грип" (відомий як "новий H1N1", аби відрізнити його від грипу 1918 року), хвороба вже поширилася так сильно, що її неможливо було обмежити.

Якщо свинячий грип чи ще якийсь так само небезпечний різновид авіяційного грипу буде поводитися подібно до вірусу H2N2, що 1957 року вбив від одного до двох мільйонів людей, то, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, від нього можуть померти від двох до сімох з половиною мільйонів людей; якщо він поводитиметься подібно до грипу 1918 року, він вб'є 200 мільйонів. Тепер світ підготований краще, ніж 1918 року, але смертність навіть в одну десяту тодішнього масштабу може спричинити таке короткочасне послаблення економіки, що порівняно з ним фінансова криза 2007-2009 років буде видаватися тривіяльною. Світовий банк підрахував, що пандемія може на 5 відсотків зменшити глобальний економічний продукт, а дещо з "Десяти речей, що ви маєте знати про пандемію грипу", розміщених на сайті Всесвітньої організації охорони здоров'я, викликає ще більшу тривогу: