Чому Захід панує - натепер

Китайський голод на ресурси (соєві боби, залізо, мідь, кобальт, деревину, природний газ та нафту) обіцяє на 2010-і роки постійні зіткнення з західними інтересами в дузі нестабільности. Китайські дипломати підкреслюють "мирне піднесення"[499] своєї країни (дехто з них навіть зводить тональність заяв до "мирного розвитку"), проте починаючи від 1990-х років західне занепокоєння постійно зростає. Наприклад, 2004 року китайський пошук заліза спричинив, за журналістським терміном, "великий каналізаційний грабунок"[500], тобто злодії по цілому світі крадуть накривки каналізаційних люків, потім їх доправляють до Китаю й перетоплюють. Чікаґо протягом лише одного місяця втратив 150 накривок. "Коли це скінчиться?" — питають західняки. Сьогодні накривки люків, завтра цілий світ. Згідно з одним з опитувань 2005 року, 54 відсотки американців вважають, що Китай становить "загрозу світовому миру"[501]; в опитуванні 2007 року американці назвали Китай другою за важливістю загрозою глобальній стабільності, поставивши поперед нього лише Іран[502].

Китай відповідає подібними компліментами. Коли літаки НАТО 1999 року скинули бомби на китайську амбасаду в Белграді й загинули троє журналістів, розгнівані натовпи закидали камінням західні амбасади в Пекіні та кидали запалені бомби на консульство в Ченду. Заголовок у газеті Чайна дейлі кричав: "ЛЮДИ СТРАЖДАЮТЬ ВІД ЗЛОДІЙСЬКОГО НАПАДУ"[503]. 2004 року Комуністична партія все ще наполягала на тім, що "стратегічна змова ворожих сил з наміром вестернізувати Китай та спричинити його розпад"[504] є реальною.

1914 року, коли найпотужніші європейські держави вкидали шайбу над руїною Османської імперії, сербській терористичній банді "Чорна рука" вистачило одного пістолетного пострілу, аби спричинити Першу світову війну. 2008 року комісія Сполучених Штатів дійшла висновку, що "імовірніше так, ніж ні, що десь у світі до кінця 2013 року в терористичному нападі буде застосовано зброю масового нищення"[505]. Позаяк нині найпотужніші держави вкидають шайбу над руїною європейських імперій в дузі нестабільности, про спустошення, що можуть вчинити такою зброєю Аль-Каїда чи Хезболла, страшно навіть подумати.

Суперечності в дузі набагато складніші та загрозливіші, ніж на Балканах сто років тому, бо можуть набути ядерного характеру. Ізраїль приблизно від 1970 року нагромадив великий арсенал; Індія та Пакистан 1998 року випробували атомні бомби; від 2005 року Європейський Союз та Сполучені Штати звинувачують Іран у прямуванні до такої самої мети. Більшість спостерігачів вважають, що Іран матиме атомну зброю десь у 2010-і роки, а це може спонукати півдюжини ісламських країн[506] шукати ядерних засобів стримування. Ізраїль вважає, що Іран матиме ядерне озброєння 2011 року, але може статися, що він не чекатиме, поки ситуація досягне цієї межі. Ізраїльські військові літаки вже зруйнували ядерні реактори в Іраку та Сирії, й можуть бути нові напади, якщо Іран далі виконуватиме свою програму.