Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Генетичні дослідження двадцять першого сторіччя обіцяють змінити людство ще більше, зокрема виправляти помилки копіювання в наших клітинах і вирощувати нові органи, коли відмовляються працювати ті, що ми дістали від народження. Деякі науковці вважають, що ми наближаємося до "часткового збезсмертнювання": подібно до улюбленої сокири Авраама Лінкольна (що в неї тричі заміняли держака й двічі жало), ми могтимемо оновити будь-яку частину свого тіла й далі жити дуже довго.
І навіщо зупинятися на лагодженні зламаного? Можливо, ви пам'ятаєте телесеріял сімдесятих років Чоловік за шість мільйонів доларів, де на початку пілот на ім'я Стів Остин (його грає Лі Мейджорс) через катастрофу літака втрачає руку, око та обидві ноги. Голос згори каже: "Ми можемо його відбудувати, маємо потрібну технологію"[485], — й Остин швидко з'являється знов, вже як біонічний чоловік, що випереджає автівки, з Ґайґеровим лічильником у передпліччі та зміннофокусним об'єктивом у оці, а з ним ще й біонічна дівчина (Ліндсі Ваґнер).
Тридцять років по тому спортсмени вже стали біонічними. Гольфіст Тайґер Буде 2005 року після операції на оці поліпшив свій зір до наддосконалого показника 20/15, а 2008 року Міжнародна асоціяція легкоатлетичних федерацій навіть заперечувала проти участи спринтера Оскара Пісторіуса в Олімпійських іграх, бо видавалося, що штучна нога давала йому перевагу над бігунами, що кульгали на своїх справжніх ногах[486].
На початок 2020-х років у розвинених осередках люди середнього віку бачитимуть ліпше, бігатимуть швидше й будуть гарнішими, ніж у молоді літа. Але вони не будуть такими орлиноокими, швидкими та гарними, як наступне покоління. Генетичне тестування вже тепер дає батькам змогу переривати вагітність, якщо зародки мають небажані вади, а коли ми краще навчимося активувати чи нейтралізовувати ті чи ті гени, постане змога мати так званих дизайнерських дітей із рисами, що їх хотіли б бачити батьки. Дехто питає, навіщо покладатися на генетичну лотерею природи, коли трохи майстрування дасть вам саме таку дитину, якої ви хочете?
Тому — відповідають інші — що євгеніка аморальна і в руках расистських маньяків на кшталт Гітлера, й коли йдеться про вибір споживача. Вона може бути ще й небезпечною: біологи полюбляють казати, що "еволюція розумніша за нас", і одного дня ми можемо заплатити велику ціну за спробу перехитрувати природу й позбутися в нашій юрбі глупства, потворности, огрядности та лінощів. Всі ці розмови про трансцендентну біологію — кажуть критики — є просто грою в Бога. Кажуть, що Крейг Вентер, один з перших науковців, що виокремив геном людини, на це відповів: "Ми не граємо"[487].
Суперечки тривають, але я гадаю, наша епоха так само, як багато попередніх, зрештою дістане таке мислення, якого потребує. Десять тисяч років тому хтось міг перейматися, що одомашнені пшениця та вівці були неприродними; двісті років тому дехто, безперечно, відчував те саме стосовно парових двигунів. Ті, хто опанував занепокоєння, процвітали; ті, хто ні, — ні. Спроби оголосити поза законом терапевтичне клонування, красу для всіх та довшу тривалість життя видаються не надто перспективними, а заборона майструвати з природою на військові потреби видається ще проблематичнішою.
Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (АПОДП) є одним з найбільших спонсорів досліджень з модифікації людей. Саме завдяки АПОДП ми отримали інтернет (тоді під назвою Arpanet) у сімдесяті, його проект нейро-компютерного інтерфейсу тепер займається комп'ютерами молекулярного масштабу, збудованими не з кремнію, а з ензимів та молекул ДНК, що їх можна імплантувати в голови солдатам. Перші молекулярні комп'ютери презентовано 2002 року, а на початку 2004 року вдосконалені версії вже застосовано на потреби боротьби проти раку Проте АПОДП сподівається, що дальші новітніші моделі нададуть солдатам деякі переваги машин, бо пришвидшать їхні синаптичні зв'язки, додадуть пам'яті й навіть уможливлять безпроводовий доступ до інтернету. У такому самому дусі проект АПОДП "Мовчазна розмова" працює на імплантах, що декодуватимуть передвербальні електричні сигнали всередині мозку й пересилатимуть їх через інтернет, аби військо мало зв'язок без радіо чи електронної пошти. Згідно з одним зі звітів Національної наукової фундації, така "інтернетостимульована телепатія"[488] стане реальністю у 2020-і роки.
485
"Ми можемо його...": The Six Million Dollar Man, ABC Television, 1974-78.
486
Врешті-решт Пісторіус програв кваліфікаційний забіг, бо йому забракло сімох десятих секунди.
487
"Ми не граємо": Craig Venter, зацитовано за Carr 2008.
488
"інтернетостимульована телепатія": Roco and Bainbridge 2002, p. 19.