Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
На карб авторові можна покласти хіба одно: прекрасно схарактеризувавши «Чорну раду», він надто побіжно спинився на дальшій еволюції Куліша в його поглядах на козаччину.
Хотілося б ще побачити у вступній статті О. Гермайзе і третій розділ — історично-літературну характеристику повісті, але ми, розуміється, знаємо, як несправедливо було б вимагати від автора-історика того, що виходить поза межі його основного інтересу.
В кінці книги читач знайде докладні і цікаві примітки, що займають 15 сторінок.
З технічного боку книжка задовольняє, хоча слід би побажати якогось ширшого шрифту для вступної статті.
1925
[Примітки до уривків з поеми «Про природу речей» Лукреція]{145}
Тит Лукрецій Кар — найзнаменитіший з дидактичних поетів Риму, улюбленець Ґете, один із попередників нашої «наукової поезії». Народився коло 99 р. перед Хр.; умер р. 55, як вірити леґенді, збожеволівши від якогось любовного напою. Твір його — поема «De natura rerum» («Про природу»), — згідно з традицією, оброблений по його смерті рукою Цицерона, — один з найцікавіших літературних пам’ятників давнього Риму. Послідовник Епікура і непримиренний ворог поширених релігійних вірувань, Лукрецій у своїй поемі викладає цілу систему епікурейської філософії, в поширенні філософічного знання і дослідницького духу добачаючи найкращу зброю проти «марновірства» і «забобонів». Моральний ідеал Лукреція (уривок 4-й) значно розходиться з нашим. Мудра й праведна людина, на його думку, повинна стояти над тривогами життя, далеко від юрби, маючи до неї «трохи подиву і багато жалю» (А. Франс); найвластивіший стан душевний такого мудреця — це незахитаний спокій, по-грецьки — ataraxia.
Закликання Венери в уривку 1-м не повинне дивувати читача: Венера для Лукреція не стільки олімпійська богиня, як просто інстинкт продовження роду. Мазор — архаїчна назва бога війни (Марс). «Сміливий еллін» — Епікур. Іфіанасса — Іфігенія. Вирушаючи в Трою, греки затрималися в Авліді. Щоб вимолити в богів попутний вітер, гегемон союзного війська цар Агамемнон мусив принести в жертву богині Артеміді (Діані) власну дочку Іфігенію. Перенесена богинею, що не прийняла крові, у Таврію, — Іфігенія стала там жрекинею Артеміди. Іфігенія Таврійська — образ рідкої краси і етичної вимовності — принаджував і нових поетів, між іншим Ґете в його чудовій «Iphigenie auf Tauris» і Лесю Українку.
1925
З листування Лесі Українки{146}
В 10-й книзі «Літературно-наукового вісника» за цей рік відомий історик письменства М. Возняк опублікував шість листів Лесі Українки до Надії Кибальчич (Козловської). Листування переховується в бібліотеці Львівського наукового товариства (рукописний відділ), але збереглося, як припускає др. М. Возняк, не цілком, розтріпане й розбите р. 1914—1915 під час російської окупації Львова. Листування це має неабиякий інтерес біографічний, подаючи низку опорних дат, що допоможуть колись дослідникові сплести хронологічну канву до життєпису письменниці. Прислужиться воно і тим, що працюватимуть над її творчістю, — мало не в кожному листі можна знайти ті чи інші міркування з приводу різних новин українського літературного життя, відгуки мистецьких поглядів та смаків Л. Українки.