Повітряний замок, що вибухнув

— Мені плювати на компенсацію. Я хочу, аби держава дала мені спокій.

— Але держава не дасть тобі спокою, хоч як би тобі хотілося. Твоє звільнення в суді тягне за собою довгий ланцюг наслідків. І йдеться не лише про тебе. Петера Телебор’яна судитимуть за те, що він з тобою скоїв. Це означає, що тобі доведеться виступати свідком. Службова провина прокурора Екстрьома стала предметом розслідування, і, крім того, якщо виявиться, що він за завданням «Секції» свідомо нехтував службовим обов’язком, його можуть притягнути до судової відповідальності.

Лісбет звела брови. На секунду в неї зробився майже зацікавлений вигляд.

— Гадаю, до суду справа не дійде. Екстрьом купився на блеф і до «Секції» насправді жодного стосунку не має. Але минулого тижня прокурор почав попереднє слідство відносно Комітету з нагляду за органами опіки і піклування. Там є кілька заяв від омбудсмена юстиції і одне звернення на ім’я канцлера юстиції.

— Я ні на кого не заявляла.

— Так. Але цілком очевидно, що були вчинені грубі посадові злочини, і потрібно все розслідувати. Ти не єдина, за кого комітет відповідає.

Лісбет знизала плечима:

— Мене це не стосується. Але я обіцяю підтримувати з тобою контакт краще, ніж раніше. Два останні тижні були винятком. Я працювала.

Анніка Джанніні поглянула на свою клієнтку з підозрінням.

— Чим ти займалася?

— Консалтингом.

— Гаразд, — нарешті сказала Анніка. — Друга справа: готовий опис майна.

— Якого ще майна?

— Що залишилося після твого батька. Державний адвокат звернувся до мене, бо ніхто, схоже, не знав, як зв’язатися з тобою. Ви з сестрою єдині спадкоємиці.

Лісбет Саландер з кам’яним лицем глянула на Анніку Джанніні. Потім зловила погляд офіціантки і показала пальцем на свій кухоль.

— Мені не треба жодного спадку від тата. Роби з ним, що хочеш.

— Неправильно. Це ти можеш робити з ним усе, що захочеш, а моє завдання — простежити за тим, щоб у тебе була така можливість.

— Я не хочу ні ере після цієї свині.

— Гаразд. Подаруй гроші Грінпіс або ще кому-небудь.

— Мені плювати на китів.

— Лісбет, якщо ти хочеш бути дієздатною, тобі пора починати поводитися відповідним чином, — тоном наставниці відповіла Анніка. — Мені плювати на те, що ти зробиш зі своїми грошима. Підпиши, що ти їх отримала, і можеш спокійно цмулити пиво й далі.

Лісбет зиркнула на Анніку з-під чубчика, а потім втупилася поглядом у стіл. Анніка розцінила цей жест як свого роду вибачення, наявне в обмеженому реєстрі міміки Лісбет Саландер.

— Добре. Що там?

— Чималенька сума. У твого батька було близько трьохсот тисяч у цінних паперах. Нерухомість у Госсеберзі дасть у разі продажу близько півтора мільйона — туди входить шматок лісу. Крім того, твій батько володів ще трьома видами нерухомого майна.

— Нерухомого майна?

— Так. Схоже, він у нього вклав деякі гроші. Там не якісь аж надто цінні об’єкти. Йому належить невеликий будинок в Уддеваллі з шістьма квартирами, що дає деякий дохід від їх здавання. Нерухомість у поганому стані, ремонтом твій батько вочевидь себе не утруднював. Будинком навіть займалася комісія з житлових спорів. На ньому ти не розбагатієш, але, продавши, невелику суму матимеш. Твоєму батькові належить також дачна ділянка в Смоланді,[65] яка оцінюється приблизно в двісті п’ятдесят тисяч крон.