Повітряний замок, що вибухнув

— Звідки, чорт забирай, тобі це відомо?

— Я знаю, що ти був одружений і у тебе в Англії залишилися двоє дітей, які не бажають з тобою знатися, а також що після розлучення ти в основному підтримуєш гомосексуальні стосунки. Певно, ти цього соромишся, бо не відвідуєш клубів для голубих і уникаєш ходити містом у товаристві своїх друзів-чоловіків, а також судячи з того, що ти часто перетинаєш кордон Іспанії для зустрічей з чоловіками.

Приголомшений Джеремі Макміллан буквально онімів. Йому стало страшно. Він гадки не мав, звідки вона роздобула інформацію, але вона знала достатньо, щоб його знищити.

— Я більше про це не говоритиму. Мені абсолютно наплювати, з ким ти трахаєшся. Мене це не стосується. Мені просто треба знати, що ти за людина, але своїми знаннями я ніколи не скористаюся. Я не збираюся тобі погрожувати або тебе шантажувати.

Ідіотом Макміллан не був. Він, звичайно, розумів, що відомості, які вона має у своєму розпорядженні, становлять загрозу і що він цілком у неї в руках. На мить він задумався, чи не скинути її з балкона, але стримався. Такого страху йому відчувати ще не доводилося.

— Чого ти хочеш? — видушив він із себе.

— Я хочу взяти тебе в компаньйони. Ти повинен покінчити з будь-яким іншим бізнесом і працювати виключно на мене. Ти отримуватимеш більше, ніж будь-коли мріяв.

Вона пояснила, що від нього вимагається і як, на її думку, це має виглядати.

— Я хочу залишатися в тіні. Моїми справами займатимешся ти. Все має бути законно. Те, у що я вплутаюся сама, ніяк не стосуватиметься тебе і не матиме відношення до нашого бізнесу.

— Зрозуміло.

— Отож, я буду твоєю єдиною клієнткою. Тобі дається тиждень на те, щоб позбутися інших клієнтів і покінчити з дрібними махінаціями.

Він вирішив, що така пропозиція буває раз у житті, і, подумавши шістдесят секунд, погодився. У нього виникло лише один питання:

— Звідки ти знатимеш, що я тебе не обдурюю?

— Краще не пробуй. Тобі доведеться шкодувати про це до кінця твого жалюгідного життя.

Причин для обдурювання не було. Лісбет Саландер пропонувала роботу, яка потенційно обіцяла йому такий прибуток, що було б абсурдно ризикувати цим заради дрібної миттєвої вигоди. Поки він поводиться скромно і не викидає жодних номерів, його майбутнє може вважатися забезпеченим.

Обдурювати Лісбет Саландер він, таким чином, не збирався.

Відповідно, він став чесним або, принаймні, настільки чесним, наскільки може вважатися перевтомлений адвокат, що управляє краденим капіталом астрономічних розмірів.

Саму Лісбет управління фінансами абсолютно не цікавило. До завдання Макміллана входило розміщувати її гроші і стежити за забезпеченням кредитних карток, якими вона користувалася. Їхня розмова тривала кілька годин: вона пояснила, як саме їй хочеться, щоб її фінанси працювали, а йому залишилося слідкувати за тим, аби вони справді працювали.